Вінничанин Олексій Калмиков більше двох років мешкає в Америці. Історія його переїзду схожа на детективний трейлер – чоловік дістався літаком до Мексики, а потім пішки перебирався через американський кордон, повідомляє кореспондент Vlasno.info.

Він має маму українку та тата на Кубі, тому домігся, щоб прикордонники впустили його, як одного з кубінців. Тепер Олексій офіційно працює у Майамі, спілкується з українцями та мріє створити у штаті Флорида власний бізнес.

Олексію, чому Ви поїхали в Америку та відважились на труднощі, які Вам доводиться переживати?

– Я багато чого пройшов в Україні і основна причина переїзду – зрозумів, що не хочу там жити. Я хочу жити біля океану, завжди в теплі, де люди усміхаються та в хорошому настрої. Я хотів жити в іншій атмосфері та змінити те, що мене оточує. На початку думав про Іспанію: хотів поїхати, наприклад, у Барселону. Я бував там, мені там дуже сподобалось. Але в Європі не найкраща економічна ситуація і там набагато складніше оформити документи та в'їхати в країну легально. Тому вибрав варіант, який здавався простішим.

Ви мали у Сполучених Штатах людей, які готові були допомогти?

– У Майамі вже 5 років мешкає мій брат з дружиною. Він багато в чому допоміг, підказав як отримати документи. Коли я переходив кордон, мені там дали номер, по якому я зайшов в Майамі. Цей номер допоміг мені отримати потім дозвіл на роботу та індентифікаційний код, за яким я тепер сплачую податки.

Чим Ви займались у Вінниці до свого переїзду?

– У Вінниці я виріс, закінчив Торгівельно-єкономічний університет. Точніше, не до кінця закінчив, маю бакалавра, а потім був єдиним в групі, хто не дав хабара за диплом і спеціаліста мені не дали. Менше року працював митним брокером, але робота там полягала в тому, щоб давати хабарі. Це все причини, які привели мене до переїзду. Потім я працював у будівельному бізнесі свого друга. Спочатку було непогано, але потім почалася криза і наші шляхи розійшлися. Я не бачив нічого такого, чим конкретно міг би займатися у Вінниці. Правду кажучи, шанси в людей, які не мають батьків зі зв'язками, або якихось геніальних здібностей мінімальні. Я займався кросфітом, боями, але це неприбуткові справи, якщо ти не суперзірка. Я не був на такому рівні, щоб заробляти на цьому великі гроші. Так само я бачив, що у Вінниці є багато спортсменів, які багато досягли, але не мають грошей.

На яку роботу Ви влаштувалися в Америці?

– Тут система проста – якщо ти приїхав за якоюсь робочою візою, або тебе вже чекає робота – це одне, якщо ти нелегал – буде дуже складно. Мені вдалося приїхати легально та з документами, тому я одразу потрапив працювати на кухню. Буквально через тиждень. Я в Вінниці закінчив технікум на повара-кондитера. Але тут мене повністю перевчили, підготували. Тут така система – в який ресторан ти б не пішов, будеш проходити стажування, навчать робити все, як вони. Був в одному ресторані, тоді в іншому, та зрозумів, що треба виходити з цього бізнесу, бо ця справа дуже затягує і є рівень, вище якого не перескочиш. Тепер я сів за кермо та став заробляти перевезенням вантажів. Це для мене реальна можливість заробити грошей. Кому для чого – хто для навчання може відкласти, хто для бізнесу. В Америці, як я зрозумів є два способи реально заробляти – або хороша освіта або бізнес.

Скільки часу тепер проводите в дорозі?

– Я грубо кажучи тепер живу в дорозі. Додому потрапляю рідко. В мене поки родини тут немає, тому не терміново повертатися додому. Ті колеги, що працюють в цьому бізнесі та мають вдома дітей та дружин, намагаються раз на тиждень, максимум раз на два тижні приїздити додому.

Ви, напевно, чули, що у нас поліцію в Україні ввели – Вам з американськими інспекторами доводилось зустрічатися?

– Доводилось. Усе по закону. По пунктикам. Порушив – порушив. Без сенсу щось доводити. Поліцію тут бояться. Бояться порушувати закон, бо це дорого і згодом відображається. Якщо маєш записи, підвищується рівень страховки, можуть навіть права забрати. І неважливо хто ти. Спілкуються мило-культурно, але порушив – оштрафують.

Які люди Вам оточують?

– Зараз основне моє спілкування – друг з Вінниці теж переїхав і ми разом орендуємо житло. От з ним і проводимо більшість часу. А так – друзі по роботах. Пробував спілкуватися з американцями, латиносами, можна так сказати, але це переважно наші хлопці, також росіяни, казахи.

Чому мало спілкуєтесь з американцями?

– Вони хороші хлопці, але в них інтереси трохи інші. Щоб ходити кудись випити – я не по цій справі, тому без сенсу проводити час з людьми, з якими немає чим зайнятися. Взагалі через такі розваги в мене по життю мало друзів, але це нормально.

Кому б Ви не радили їхати в Америку?

– Якщо людина не готова важко працювати, в Америку йому не треба їхати. Тут треба дуже важко працювати. У порівнянні з Україною тут нічого не повирішуєш. Якщо ти лінивий – тебе виженуть. Я поки зробив для себе висновок, що в Україні є дуже багато плюсів, але ті мінуси, які там є перекривають ті плюси. А в Америці навпаки – є жорсткі мінуси, але плюси, які тут є перекривають мінуси. Ось така різниця. А так – кому де хочеться – там хай живе. Головне бути щасливим. А ці розділення – в кого яка мова, прапори, ці клаптики на землі...

Ви кажете, що хочете зараз заробити побільше грошей – куди їх вкладете?

– Ми з братом поки працюємо і розуміємо, що в будь-якому разі треба створювати свій бізнес. Тут якщо створив навіть маленький бізнес – він працює.

Як зараз справи з політичним прибіжищем для українців в США?

– Наскільки я знаю, не дуже добре. Як і з оформленням віз. Щодо нинішньої ситуації в Україні – я ще не чув, щоб хтось отримав, тому що треба, щоб час минув. Ті, що зараз подавали заявки, через-два будуть тільки проходити інтерв'ю. Тому поки попроходили первинну співбесіду і чекають, переважно так.

Скільки грошей Вам пішло, щоб перебратися в США?

– Півтори тисячі на квиток, коли приїхав в Майамі, мав на кармані 460-480 доларів. Через п'ять днів вже був на роботі і за перший місяць не платив за житло. Тільки за харчі. А так людині треба 600-700 доларів за кімнату, на їжу 300-400 доларів з запасом, телефон мобільний за доларів 50, транспорт на роботу. Десь 700-1200 доларів тут на місці на початках треба мати якщо приїхав шукати роботу. Ну і так скажу – за місяць треба знайти роботу. Це реально.

Чи припускаєте ідею, щоб заробити та навчитися в Америці, а потім повернутися в Україну?

– Ні, я не хочу. Я ні за чим тут не скучаю. В мого брата є дружина, вона йому і борщі і все варить, ті ж деруни, в американських магазинах все є. І цукерки «Рошен» навіть – що завгодно. Салати, ковбаси, навіть каші ті ж самі є. За чим тут люди сумують – від нашого людського – спілкування. А так – поїдь в Чикаго, Нью Йорк – там є райони, де як вдома живеш. Таке враження, що нікуди не виїжджав, стільки вихідців з наших земель. Я скажу українцям, що Україна – дуже класна країна. І в Україні є дуже багато позитивного, в нас є дуже багато хороших людей. Дуже талановитих. Часом я читаю і дивуюся. Шкода лише, що цим людям не дають можливості розвиватися. Скажу, що не треба їхати в Америку просто заради того, що це Америка – вона того не варта. Тут дуже важко і дуже багато треба зробити, щоб добре жити. І багато хто не справляється з такими випробуваннями. Тому американська мрія – це не так просто. Але я поїхав тому, що моя душа сказала мені це зробити. От і все.

Фото надані Олексієм Калмиковим