Сьогодні в Україні відзначають День пам'яті жертв політичних репресій, повідомляє кореспондент Vlasno.info. Кожну третю неділю травня наша країна згадує тих, хто пережив переслідування з боку влади. Цей пам'ятний день бере початок з указу президента Віктора Ющенка, який затвердив його 21 травня 2007 року.

— На сьогоднішній день у Вінницькій області в живих залишилося не так багато людей, що пройшли всі кола пекла політичних репресій, — розповідає голова обласного осередку "Товариства колишніх політв'язнів, репресованих та їх дітей" Любов Севастьянова.
Репресовані в минулому громадяни продовжують мешкати в області здебільшого після повернення з місць ув'язнення. Майже всі вони вже переступили вік у 80—90 років, мають чимало хвороб і потребують допомоги.

Цього року керівництво Вінницької області відзначило внесок цих людей в процес поборення тоталітарного режиму і здобуття Україною незалежності. Проте, влада не згадала, що з розпадом СРСР в незалежній державі процес політичного переслідування не скінчився.

Вінничанка Олександра Копецька пережила 7 років заслання в Північному Казахстані.

— Мого батька заарештували у 1938 році, — розповідає жінка. — Він рік сидів в Лук'янівській в'язниці, а після цього його розстріляли. Нашу родину, а також інших представників нашого народу втиснули в три вагони і цілий місяць доставляли до пункту призначення.

Пані Олександра народилася у Києві в родині асирійців. Представники цього стародавнього народу переселялися до Російської імперії через репресії на Близькому Сході. Однак і тут їх чекала небезпека.

— Я працювала на тяжкій роботі в радгоспах. Була маленькою і за віком, і за зростом, — говорить Олександра Давидовна. — Коли строк заслання закінчився, на зворотньому шляху в Україну під потяг потрапила моя мати і я залишилася без рідних. Проте змогла вижити і оселилася у Вінниці.

Тяжка доля чекала на дітей ув'язнених. Чимало їх не пережило суворі умови заслання, концтабори і нелюдські природні умови. Однак ті, хто вижив згадують те, що їх батьки не дожили навіть до того часу, коли їх офіційно реабілітували.

—Мій батько офіційно отримав статус реабілітованого у 1963 році, — розповідає Ніна Шолубай. — Його несправедливо звинуватили, фальсифікувавши обвинувачення і я не могла навіть зрозуміти за що, адже була настільки маленька.

Ніна Петрівна пережила, окрім втрати рідних, нацистську окупацію в Білорусі і німецькі концтабори, куди її вивезли на примусові роботи.

—Я залишилася жива після всіх випробовувань, — наголошує жінка. — Радію більш за все, що не озлобилася, зберегла почуття любові до людей. Тому не забувайте ніколи тих, хто віддавав за вас власне життя, свободу.

За останніми підрахунками в Україні на сьогоднішній день мешкає близько 40 тисяч колишніх репресованих тоталітарними режимами та їх дітей.

Фото Новака Богдана
Головне фото з соцмережі Фейсбук