У місті Барі, що на Вінниччині, проживає 76–річний Леонід Боднарчук, який грає на акордеоні, аби не втрачати пам'ять, повідомляє кореспондент Vlasno.info.

Типова цегляна п'ятиповерхівка по вулиці Соборній, яких у місті Барі Вінницької області є безліч. Обшарпані ще радянські балкони та дрібка магазинів на першому поверсі, звичайне діло для центральної вулиці. На балконі п'ятого поверху від 11 ранку й до 8 вечора кожного дня на акордеоні грає чоловік.

– Граю більше 15 років, щоб не деградувати. Пальці на клавішах розвиваю і пам'ять не застоюється. Коли в зимку довго не граю – починаю страждати склерозом. У квартирі грати не буду. Коли тепліє – виходжу на балкон. Лікарі кажуть, що хороша музика позитивно впливає на нерви. Граю, щоб люди не сердились, – розповідає Леонід Боднарчук.

Усміхнений, повністю сивий чоловік, високого зросту, ошатно одягнений у спортивні, вже трішки латані, штани та футболку, азартно розповідає про свій перший інструмент.

– Вчився грати із 5 класу, коли мій двоюрідний брат привіз мені із Німеччини перший акордеон. Грати навчився сам. Коли в сьомий клас пішов, то грав у клубі. Потім вже вступив до педагогічного училища у Вінницю. Після пар прийду, впаду на ліжко, а дівки мене за руки та ноги зтягнуть. Кличуть до клубу, щоб грав. І так весь час. Всі хлопці відсипаються, а я граю. Акордеон, на якому граю сьогодні, замовив у Німеччині, коли був військовим. Із ним пройшла вся служба. За довгі роки навчився його відчувати та ремонтувати, – розповідає музикант.

Леонід Боднарчук поряд із музикою активно займався фотографією та кінозйомкою.

– Коли в технікумі працював, то вів гурток фотографа, всім випускникам альбоми поробив. Ні копійки не брав, цікаво було. Бувші студенти обов'язково приходять до мене, коли в Бару проїздом. Хто барські, то на свята навідуються. Згадуємо, як колись в роздягальні грав і студенти танцювали, що там тільки не робилося. Не раз отримував догану від дирекції, – згадує Леонід.

Сусіди глушать телевізори, коли музикант починає грати. Інколи з балконів кричать, що б замовити пісню. Найчастіше просять зіграти вальси та фокстроти.

– Він дуже хороша, талановита людина. Все своїми руками робить, кожне діло до кінця доводить. Мені добре, коли він грає. Я інвалід, ноги майже не ходять через хворобу. На вулиці не часто буваю, так вийду на балкон і слухаю. Він хороші пісні грає. Люди, що йдуть, заглядають на балкон, слухають. Коли Льоня грає вальс, повертаюсь у молоді роки – говорить сусідка, 54-річна Ольга Жилкевська.

Перехожі, які в перше приїхали до міста, знімають його на телефони та планшети. Дивуються, що є такі безкорисливі люди.

– Нагадує, як у Львові. В центрі сидить виконавиць і грає музику. Радує, що є такі, хто для людей несуть радість. Хвиинку послухала й біжиш додому «бодрячком», – каже перехожа Оксана Крит.

Фото Мирослави Слободянюк