У Вінниці по вівторках та четвергах біля тролейбусної зупинки «Проспект Коцюбинського» містяни та гості міста можуть безкоштовно повчитися вирізати лобзиком «мереживні» шкатулки для прикрас та рамки для фотографій. Уроки різьблення дає єдиний в Україні майстер з різьблення ручним лобзиком 72-річний Олександр Крутих, повідомляє кореспондент Vlasno.info.
– Коли у 2003 році вийшов на пенсію, то не знав чим себе зайняти. Раніше працював інженером-констуктором на вінницькому авіазаводі, то постійно був у русі. Не мав вільної хвилинки, щоб присісти. А коли почав сидіти вдома, весь час шукав, чим зайняти руки. Згадав заняття, яке любив у дитинстві й «пірнув» у роботу з головою, – розповідає Олександр Крутих.
Любов до «мереживних візерунків» майстру привила мати, коли він ще був зовсім малим. Вона навчила його плести крючком та вишивати.
– З самого дитинства дуже любив читати книги, із 6 років був записаний в бібліотеку. В одному із журналів знайшов техніку різьблення лобзиком та почав ним займатись. Як підріз то закину, бо подався в навчання, – говорить Олександр.
У колекції у майстра більше 200 примірників робіт, а за плечима 10 персональних виставок.
– Вмикаю телевізор, щоб вуха слухали, й починаю творити. Дуже люблю робити світильники. До речі, першою моєю роботою був саме світильник, який я зробив за півроку. Сьогодні на кожен такий в мене йде не менше 40 днів. З особливим настроєм та трепетом вирізаю кожен візерунок та клею на них такі ж тільки менші. Роблю це обережно, щоб не схибити, – каже Крутих. – Для матеріалів купую високоякісну шліфовану фанеру, яка вартує 220 гривень за квадратний метр. На цю лампу в мене пішло два метри матеріалу, тому мушу продавати її за 900 гривень.
Через два тижні Олександр Крутих планує вдруге робити пропозицію руки і серця своїй дружині, з якою вже живе 50 років.
– Кожного разу, коли в мене виходить, щось надзвичайно особливе, то дарую його дружині, або рідним. Дуже її кохаю, тому намагаюсь постійно чимось радувати, – додає Олександр. – Нещодавно внучці подарував дитячий кухонний набір для ляльок. Випилював його два тижні, але радості було неймовірно багато.
Фото Мирослави Слободянюк
Додати коментар
Помітили помилку в тексті? Виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter