Вінницька сім'я Парійчуків уже близько п'яти років виготовляє унікальні ножі, які не залишать байдужими нікого, повідомляє Vlasno.info
Микола Юрійович Парійчук захоплюється ножами ще зі школи. Однак, спочатку він навіть не думав про те, що колись юнацьке захоплення може стати справою усього життя.

— Він завжди малював ножі, вчився метати і все таке. Ось так малював, малював, а потім спробував робити їх. Коля хороший конструктор в плані нарисної геометрії. Він розуміється на золотому перетині, конструюванні, тому виробництво переклав на сина, — розповідає дружина пана Миколи Оксана Аркадіївна.

Оксана Парійчук


Про таланти майстра розповідають дружина та син, оскільки сам Микола Юрійович в цей час перебуває у Китаї. Там він зарекомендував себе як професіонал своєї справи, тому кілька видів його ножів взяла на озброєння і китайська армія.

Микола Парійчук у Китаї

— Коли вперше поїхав на виставку, взяв близько 10 готових ножів, трохи більше 10 заготовок і сокиру. І от проходить біля нього якийсь чоловік і говорить: «Скільки?». А Коля: «ну, Бог його знає скільки, я вам так дарую». А чоловік: «ні, що значить дарую? Я можу собі дозволити купити». Розвертається і дає 200 доларів. Коля став і не знав, що йому робити, тоді такі суми ще не ходили. А чоловік каже: «Цей незвичайний, у мене такого ще нема». Тоді Микола приїхав і сказав, що тепер точно буде серйозно займатися ножами. Саме тоді зрозумів, що його вироби людям подобаються, — каже Оксана Аркадіївна.


Сімейний символ

Сімейний бренд носить українську назву «Колодач». Син засновника фірми і дизайнер усіх ножів Юрій Миколайович розповідає про історію виникнення назви.


фото: guns.ua

— Це «Колодач». На честь цього ножа ми назвали нашу фірму він зроблений сучасним, але за прототипом і стройом старовинного козацького ножа «Колодач». Він призначений для кругового бою із великою кількістю суперників. Це ж тільки Богдан Хмельницький міг двома шаблями махати, але вони великі. Ті, хто не могли з шаблями, у них були ось такі «колодачі», – розповідає Юрій Парійчук.

Юрій Парійчук

До «Колодача» сім'я ставиться з особливим трепетом. Помітно що навіть у руках його тримають по-особливому. Хоча купують цей ніж нечасто.

— Дорогий він у мене, це по-перше. Та і не для щоденного він використання. Його більше купують ті, хто знається на історії, більше як символ, — зазначає пан Юрій.


Оксана Аркадіївна теж знайшла для себе роботу поряд з чоловіками.

— Я думала спочатку не влазити у виробництво. Але потім дивлюся: замовили у них ножі через Інтернет. Хлопці зробили, а потім не можуть знайти, кому саме, або не знають, скільки вони їх взагалі зробили. Тому я подумала, що потрібно вести їм облік. Тим більше, що це — моя професія, — розповідає пані Оксана.

Ножі роблять і друзі, і сусіди

На виробництві працюють зараз не тільки члени сім'ї, а й друзі, сусіди. Робота нелегка, адже постійно потрібно сидіти у стружці з металу, працювати з кислотою, різноманітними станками. Але все ж є ті, хто робить це все із задоволенням.

— Спочатку ніж малюється в електронному вигляді. Потім за допомогою пристрою в металі вирізають заготовку ножа. Далі вона іде на чорнову обробку, тоді — на теплову. Потім чистова обробка: спуски, піскоструй і вороніння. Насамкінець підганяються накладки, забираються недоліки – і ніж готовий, — розповідає працівник Дмитро.

Майстри використовують для виготовлення ножів звичайну ресорну сталь, яку купують на металобазі у Вінниці. Та завдяки численним обробкам та особливостям конструкції ножів їм нема рівних в Україні.

Не зброя, а витвір мистецтва

Абсолютно усі ножі проектує Микола Юрійович. Він робить їх таким чином, щоб вони були міцні, універсальні та головне, щоб не були холодною зброєю. Інколи ножі настільки незвичайні, що їх навіть ножами важко назвати. Це, радше, витвір мистецтва.

— Мені дуже подобаються «Дракончики». Вони вважаються елітними, це витвір мистецтва. Там вироблені лапки, очки, але вичухати його потім... тому їх частіше беруть для колекції, — розповідає Оксана Аркадіївна.

На жаль, читачі не зможуть дізнатися, як виглядав цей чудо-ніж, бо на нього одразу знайшовся клієнт, а фото так і не зробили.

Микола Юрійович подумав і про те, щоб ніж було зручно тримати у руках. Для цього спроектував анатомічну рукоятку, яка ідеально лежить в руці. До того ж ножі збалансовані, щоб рука не стомлювалась.

Та не з першої спроби ніж виходить ідеальним та зручним.

— Батько придумав будову носа, як має виглядати рукоятку. Захотів зробити топовий ніж і зробив сім його варіантів. Будемо його тестувати і відберемо один чи два, — розповідає Юрій Миколайович.


Відновлюють пошкоджені ножі

Загалом за роки своєї діяльності майстри виготовили понад чотири тисячі ножів та 800, які продавали не тільки у Вінниці та області, а й в Україні та трішки за кордоном. Але Європа не дуже хоче купувати такзвані «бюджетні» ножі, тобто їм потрібна якість металу. Хоча і зараз ними рубають дерева, розбивають цеглу і копають. До того ж, майстри відновлюють ножі, якщо раптом на них з'являться подряпини.


Так сталося і з ножем, яким три роки користувалися, не шкодуючи його ні на секунду.

— Приїхав до мене хлопчина і розповідає: «нас на півроку відправили у ліс, а у мене окрім вашого ножа не було більше нічого. Він нас дуже виручив». Привіз ножа до нас на відновлення. Він, звичайно, був конкретно попсованим, але хлопець сказав, що того ножа не проміняє ні на що, — захоплено розповідає пані Оксана.


Часто бійці ЗСУ особисто цілими підрозділами замовляють ножі і на Схід України. Але не від ЗСУ, а особисто, або через волонтерів, бо так простіше.

Ножі бренду «Колодач» можна буде побачити на етнофестивалі «Живий Вогонь» 24 червня.

Фото Ольги Бунич