76-річний краєзнавець Микола Йолтуховський із міста Бар знає напам'ять всі визначні місцеві дати, історію кожного історичного приміщення та роки керування всіх головуючих в місті, починаючи із найдавніших часів. Чоловік протягом усього життя досліджує історію міста, й навіть, у свій час, проміняв посаду завуча школи на посаду секретаря райкому, аби мати доступ до архівів, щоб зберегти для нащадків правдиву історію, повідомляє кореспондентка Vlasno.info.

– Народився я у 1941 році у невеличкому селі Йолтухи (тепер Явтухи) Дережнянського району, що на Хмельниччині. Воно було за 20 кілометрів від Бару, називалось тоді Барським староством. То були важкі часи, відразу після того, як мати з батьком розписались, його забрали на фронт. Він попав в оточення, але йому вдалося вирватись. Аби не потрапити в полон, приїхав до моєї матері. Коли я народився, він саме був поруч з мамою. Проте, у 1944 його знову забрали на фронт, де він воював до завершення війни. Часи були дуже важкі. Аби вижити, у 1949 році ми з батьком поїхали до його родичів у Львів. Мати залишилась у селі, вийшла заміж й мала іншу родину, – згадує Микола Павлович. – Вже у Львові я пішов у перший клас, й провчився там вісім років. Пізніше дід захотів повернутись до рідного будинку, й ми повернулись до Бару, де я закінчив школу. Опісля вступив до Вінницького педагогічного інституту на фізико-математичний факультет. Тоді такі часи були, що рідко кого приймали відразу до навчальних закладів, мене одного зі всіх класів взяли.

Після закінчення університету й проходження армійської служби Миколу Павловича взяли на роботу в село Іванівці, де він викладав кілька предметів. Завдяки сумлінному виконанню роботи, в 23 роки його призначають завучем школи. Загального трудового педагогічного стажу чоловік має 52 роки і 9 місяців.

– В школі мені дуже подобалось працювати, адже спілкування з дітьми завжди давало мені якусь додаткову енергію. Але мене не полишало бажання вивчати щось більше. Проте, без партійної посади ніхто не мав доступу до документів чи архівів. Якраз в той час мене почали агітувати стати секретарем райкому комсомолу, і я скористався цим шансом. Тоді й зробив собі пропуск в архів. Потім пояснив, що партійна робота – то не моє, і мене перевели на посаду завуча, а пізніше – директора вечірньої школи, де пропрацював більше 12 років, – говорить Йолтуховський. – Пізніше став завучем у міській школі, де працював 32 роки.

Краєзнавець не пропускав жодного моменту, аби попрацювати з архівами. Спочатку його головною метою було віднайти історію власного роду шляхетного роду Євтуховських. Він вивчав багато документів, й потроху формував власне уявлення про справжню історію міста Бар.

– Перебуваючи на посаді завуча, періодично їздив на курси, у перервах між навчанням намагався хоч на годину зазирнути до архіву Вінницької обласної наукової бібліотеки ім. Тімірязєва, аби попрацювати з необхідними документами. Маючи всі пропуски, я мав право відкривати навіть заборонені історичні документи, – згадує Микола Павлович. – Трохи згодом для дітей у школі разом із другом-краєзнавцем видали першу книжку «Історія рідного краю», для якої його донька малювала герб «Бару» з його слів. Пізніше я випустив вже другу частину такого посібника, які роздавались по всіх місцевих школах. Після цього я більше почав цікавитись історією міста, й з кожним роком знаходжу все більше й більше цікавої інформації.

Краєзнавчі відкриття Миколи Йолтуховського регулярно друкуються в районних та обласних газетах, десятки його статей занесені до щорічних друкованих каталогів Вінницької обласної наукової бібліотеки імені Тімірязєва, а деякі навіть виходили у «Сучасній енциклопедії України». Також він активно консультує всіх бажаючих глибше вивчати історію рідного міста й видає книги, брошури та складає цікаві туристичні маршрути. А місто Бар завдячує йому сучасним гербом міста, який краєзнавець розробив, зауваживши всі історичні чинники. У 2007 році Микола Павлович отримав звання «Почесний громадянин міста Бар». Й незважаючи на те, що 2012-го він вже вийшов на пенсію, не проводить ні дня без активної дослідницької або консультативної роботи.Також він залюбки допомагає усім охочим студентам або школярам у вивченні історії рідного краю, а особливо тим, які хочуть віднайти своє коріння або дослідити рід.

– Наш район має багату історію й безліч цікавих людей. Тому є ще безліч роботи на дослідницькій ниві, якою я залюбки займаюсь, – посміхаючись, додає краєзнавець.

Все життя чоловіка надихають на роботу дружина та двоє вже дорослих дітей, які його постійно підтримують й у всьому допомагають.

Нагадаємо, у місті Бар вже два роки функціонує професійний гурток авіамоделювання. Там школярів навчають майструвати повітряних зміїв та радіокеровані моделі літаків. І навіть їздять на змагання й привозять звідти нагороди за призові місця.