За останній рік наїздив на мотоциклі 10 тисяч кілометрів

— Я б не називав себе байкером, адже байк — це може бути і велосипед, і квадроцикл. Ми ж — мотоциклісти, — говорить Борис Гребенюк, який уже півстоліття за кермом.

Борис Васильович у свої 74 роки виглядає статечним бадьорим чоловіком, займається спортом і їздить у далекі подорожі. Хвалиться, що свого часу об'їздив ледь не пів-континенту: усю європейську частину колишнього СРСР. Зараз часто відправляється в Карпати, і впевнений, що там — найкраще місце для мандрівки самотньому байкеру.

— За останній рік наїздив на мотоциклі 10 тисяч кілометрів, — хвалиться пан Борис. — Зазвичай їжджу один, люблю блукати на самоті. У мене ж і прізвисько було Акела — самотній вовк. З собою в подорож беру "повний пансіон": спальник, намет, їжу, воду, посуд — типовий набір мандрівника, тож не треба думати про ночівлю і витрачати багато коштів. Завжди їжджу з фотоапаратом, в мене вдома є великий архів знімків з подорожей, щось цікаве можна знайти скрізь.

Акелою Борис став ще за часів Вінницького авіаклубу, де він конструював літаки багато років тому, з тих пір це прізвисько так і закріпилося з ним. Навіть його власноруч зроблений літак (копія "Пілігрима") носив ім'я господаря.

— З "Акелою" літав на всесоюзний зліт до Чернігова у 1991 році, це був невеликий одномісний літак. Щоправда, довелося з ним попрощатися через стан здоров'я — не зміг більше літати, то продав літак надійним людям, зараз він у Прилуках на Чернігівщині.

Після того, як в авіамоделюванні було поставлено крапку, Борис Васильович не міг сидіти склавши руки, тож почав ремонтувати автомобілі та мотоцикли, так поступово і зовсім пересів на байк.

— Перший мотоцикл у мене був також саморобний, — посміхається Борис Гребенюк. — Зібрав його ще після армії, у 1965 році.

Зараз чоловік подорожує на Honda Transalp 400, і у свій мотоцикл буквально вкладає душу. Що цікаво, родина байкера підтримує його інтереси і цілком їх розділяє.

— Про мою дружину Надію можна говорити годинами. Вона ніколи не була проти моїх захоплень, завжди цікавилась і навіть коли я днями розбирав двигуни у ванній, реагувала на це спокійно. На злети вона зі мною не їздить, адже там дуже гамірно і гучна музика, проте мене відпускає спокійно.

Борис Васильович має сина та доньку, в нього вже виріс онук. Син Сергій теж завзятий поціновувач колісної техніки. Він став першим у Вінниці драг-рейсером, бере участь у змаганнях і заїздах.

— Коли почався рух дрифтерів, він перейшов на дрифт, тепер "палить гуму", — пригадує батько гонщика.


У самого Бориса теж є автівка, старенька "Тойота", якій більше тридцяти років. Кермо в неї з незвичного правого боку, а на дверях — патріотичні наклейки з вишиванками.

— Закриваю ними подряпини та вм'ятини, - сміється Борис Васильович. — Наклеїв ще років три тому, перед "Єврозагулом".

А на таких заходах пан Борис частий гість, він є членом мотоспільноти "Загул" та організатором однойменного фестивалю.

— Люблю спілкуватися з молоддю, вони мене надихають, заряджають позитивною енергією, хоча серед байкерів маю дуже багато друзів різного віку. Є поважні бізнесмени, лікарі, військові — спілкуємося, весело проводимо час. Знаю людей з багатьох регіонів, відвідую мотозльоти в різних містах.

Вінницькі байкери часто проводять різні акції, і Борис Васильович завжди в перших рядах активістів-байкерів.

— Ми співпрацюємо з міською владою та ДАІ, вони нам у всьому сприяють, дають "зелені коридори", супровід для колон, - розповідає Борис Гребенюк. - Ми також допомагаємо їм, наприклад проводимо акцію "Увага — мотоцикліст": інформуємо водіїв автівок про початок мотосезону. А ще — проводили декілька благодійних акцій у дитячих будинках — катали дітлахів, пригощали солодощами.

Побачити легендарного мотоцикліста та поспілкуватися з ним читачі Vlasno.info зможуть на мотофестивалі "Загул" 15-17 травня, який відбуватиметься в лісі поблизу "Гостевії".

Фото Сергія Немирівського