П'ятеро дітей напророкувала Хорту циганка

Про побутові мрії, життя в умовах ізоляції та пророцтва циганки розповів арештований Юрій Хорт у Вінницькому міському суді журналісту програми "Не очень публичное мнение". 

Восьмого грудня 2014 року Павленку обрали міру запобіжного заходу на час досудового розслідування: тримання під вартою. Вже десять місяців він сидить у СІЗО. Обвинувачується в організації масових заворушень. Та хлопець переконаний: зараз його судять за всю попередню "революційну діяльність".

Про події шостого грудня 2014 року

Хорт був одним із учасників під Вінницькою ОДА.

— Я нічого не організовував. Інкримінують, що я, нібито, змовився із Януарієм Шостаком та Михайлом Сіранчуком задля організації масових заворушень. Але із Сіранчуком, скажімо, я був знайомий опосередковано до подій шостого грудня, а про його співучасть у подіях я дізнався, перебуваючи під вартою.

Каже, що тоді захищав не голову обласної ради, а "завоювання української революції".

— Мотивів підтримувати Свитка у мене немає, тоді все сталося опосередковано.

Про розірваний портрет Президента України

Коли активісти таки зайшли до приміщення ОДА, Хорт розірвав портрет Президента України Петра Порошенка. Саме за це, на думку обвинуваченого, його і судять.

— Зараз проводяться репресії. Якби не сів тоді — я би сів зараз, щось би придумали. Інкримунівати можна що завгодно. Щодо розірваного портрету: не каюся, не караюся і навіть не мучуся. Жодним чином не шкодую про вчинене. Помилування від Президента я не чекаю, жодних подачок від нього мені не потрібно. Якби амністувала Верховна Рада України — тоді би задумався та, можливо, погодився.

Про життя в камері СІЗО

У камері, площею 15 квадратних метрів, сидить Павленко та ще один арештований. За десять місяців перебування у СІЗО Хорт встиг "познайомитися" із чотирма співкамерниками.

— Їм виносять вироки, вони вже відбувають покарання у місцях позбавлення волі. А я все ще залишаюся тут, — розповідає Павленко. — Із новин маю лише газети. В березні зіпсувався телевізор. Відколи не дивлюся його — набагато покращилося самопочуття (сміється — ред.).

Півтора місяці Юрій Павленко був добровольцем батальйону "Айдар".

— В АТО було краще, ніж в СІЗО, там було більше свободи. Про їжу я взагалі мовчу, щодень готували м'ясні страви. А у СІЗО годують синім борщем та рибою невідомого походження. Мені, на щастя, моя мила мама Оксана Віталіївна двічі на тиждень приносить передачі. Час від часу допомагають вінницькі активісти. Один великий плюс того, що я знаходжуся в СІЗО — це те, що всі дізналися про мою маму та її активну громадську діяльність.

Про кохану дівчину та мрії

Юрій Павленко мріє про побудову міцної української держави. А вже потім, каже, можна і одружитися.

— Коли мене везли під конвоєм у суд, циганка Оля сказала, що я матиму п'ятеро дітей та стану віруючим. Над цим і потрібно працювати у майбутньому. А суддя продовжує обирати запобіжні заходи та відтягує реалізацію пророцтва (сміється — ред.)

Однак кандидатки у майбутні дружини, за словами Юрія, поки що немає.

— Ми не можемо говорити про тих людей, яких любимо, якщо ми з ними не контактуємо останні десять місяців. Тому коханої швидше немає, ніж є. Важко з'ясувати відношення до людини та людини до тебе, якщо ти знаходишся в умовах ізоляції.

29 жовтня у камері СІЗО Юрію Павленку виповниться 26 років.

За матеріалами "Не очень публичное мнение"

Фото Людмили Кліщук