Два волонтери з Вінничини увійшли до числа 80 українських активістів, номінованих на Волонтерську премію громадською ініціативою «Євромайдан SOS». Олег Новіков з Тульчина та Валентина Вельган з Шаргорода, волонтери громадської організації «15 ГРОМАДА» отримали відзнаку номінанта – статуетку ангела зі скла і металу, який тримає тризуб та почесні грамоти.

Ми поспілкувалися з 47-річною Валентиною Вельган та дізналися багато цікавого з життя сучаної жінки-волонтера.

Про дорогу

— За одну поїздку можна накатати 3500 кілометрів, на це йде 5-6 днів. Коли їду на передову, ніколи не знаю, куди заведе маршрут, адже оголошоую землякам про поїздку заздалегідь і вони вже передають адресні посилки. Інколи доводиться шукати хлопців по кілька днів, щоб доставити вантаж. А з топографією там — біда, інтернет не працює, GPS часто помиляється і заводить не туди. Хлопець каже, що стоїть під Волновахою, в 30 кілометрах, а ти спробуй об'їдь Волноваху в такому радіусі і знайди!

Про передову

— Мене часто питають, як там, на передовій. Я вважаю, що люди з мирних територій не повинні знати, як там. Я була за триста метрів від сепаратистських територій, але навіть згадувати про це не хочу, тим паче, розповідати. У Пісках — жодного вцілілого будинку, люди ніколи туди не повернуться, в цій зоні десятиліттями не можна буде жити — там усе заміновано.

Про солдатів

— Хлопці чекають нас, як родичів, кажуть, що ми приносимо їм частинку дому, адже вони місяцями не виїздять із зони. Минулоріч перед святками наші жінки наплели їм шерстяних шкарпеток. Якось зустріла одного з наших, питаю, як шкарпетки - підійшли? А він каже, як їх можна вдягати, вони ж руками плетені, вони як нагадування дому, так і возять їх за собою у якості сувенірів.

Про алкоголь

— У мене з цим строго, 100-відсотковий "сухий закон! Я не вважаю доцільними такі передачі. Коли мені приносять посилки, я попереджаю, щоб алкоголь не передавали, бо там на блок-постах можуть перевіряти. Буває хлопці назад просять щось передати, наприклад, одяг зношений. То я чесно попереджаю: "Хлопці, речі перевірятиму".

Про переселенців

— У нас на Шаргородщині багато людей, які втекли сюди від війни. Вони кажуть, що заслуговують на те, щоб їх зневажали, але попри все, жодного негативу на свій рахунок тут не відчувають. Наш центр зайнятості з ними дуже щільно працює, роботу пропонують, допомагають і з житлом. Одному журналісту з Донецька купили хату в селі, то він трохи там пожив і пішов у АТО добровольцем — що ж робити журналісту з двома вищими освітами в селі?

Про Донецьк

— А інша знайома поїхала в Донецьк — навідати батьків, дім. Повернулася, каже "Більше ніколи туди не поїду. Там постійно треба ходити з втягнутою головою, всім піддакувати, підтримувати антиукраїнські настрої". А просто при мені одна бабуся прийшла на блок-пост і плакала, що не хоче, щоб більше стріляли. На що солдат їй відповів: "Ви де живете? На околиці? Ви на російський мітинг виходили — ні. А на український? Теж ні. Позиція "моя хата скраю" зараз не працює, бо крайні хати найбільше бомблять".

Про нагороду

— Я не знаю, хто мене номінував, кажуть, цього року усі бажаючі заповнювали он-лайн анкети і вносили свої пропозиції. Я займаюся різною допомогою: возимо речі, продукти, цього року організувала відпочинок для 10 дітей учасників АТО у таборі. А от на врученні були наприклад волонтери з групи "Чорний тюльпан" - вони доставили на мирну землю 627 тіл загиблих! А Олег Новіков, який також отримав премію, на вручення не приїхав — у нього на той час була запланована 50-та, ювілейна поїздка в АТО, то я привезла його нагороду. Ми обоє — члени ГО "15 громада" а також Всеукраїнського об'єднання учасників бойових дій та волонтерів АТО. Я не вважаю себе кращою у цій справі, адже волонтери є різні, кожен займається потрібною справою. Волонтер — це провідник між миром та війною, передавач не лише речей, а й емоцій.

Нагадаємо, що у вересні вінницькі волонтери відправили на передову медикаментів на 200 тисяч гривень.


Фото зі сторінки Валентини Вельган у соцмережі Facebook