Скайп-зустріч із лідером автомайдану Сергієм Кобою

22 грудня громадського активіста та одного із засновників київського автомайдану Сергія Кобу звільнили з-під домашнього арешту. Під ним він провів 12 днів. Сергія взяли на поруки народні депутати Єгор Соболєв та Юрій Дерев'янко.

Про свою теперішню діяльність, життя до автомайдану, "зіркову" хворобу та улюблені політичні анекдоти активіст розповів кореспонденту Vlasno.info.

Сергію, як Вам жилося під домашнім арештом?

– Не дуже добре, це перешкоджало моїй громадській діяльності. Не вдавалося поїхати на Схід на передову. Ми туди відвозимо волонтерську допомогу. До того ж усі засідання автомайдану проходять ввечері, починаючи із восьмої години. А мені о дев'ятій уже треба виїжджати додому, щоб встигнути, бо живу у передмісті Києва.

Одним із замовників свого арешту Ви називаєте Генпрокурора Віталія Ярему. Не боїтеся, що наслідки можуть бути більш жорсткіші, ніж домашній арешт?

– Ні, абсолютно не боюсь. У жодних кримінальних справах я не був помічений. А за подібні заяви тримати під вартою — це дуже резонансно. Що стосується пана Яреми, то в день, коли мене затримали, було засідання антикорупційного комітету і я там мав бути. Вони знали, що я задаватиму гострі питання. Через затримання і побиття в той день, я і не з'явився на цьому засіданні.

Ще перебуваючи під домашнім арештом, Ви приїжджали до Вінниці підтримати громадського активіста Юрія Хорта, який знаходиться під слідством. Чому вирішили зробити це?

– Сьогодні варто підтримувати усіх активістів, на яких іде тиск з боку системи. Правоохоронні органи починають зараз розправляти крила і тиснути на громадськість, яка їм докучає. Фактично, люди, які борються за те, щоб винні були покарані, іще й отримують наганяя. А Юрія, безумовно, треба підтримати, адже його затримали фактично ні за що. Сподіваюсь, його скоро випустять або візьмуть на поруки.

Як оцінюють вінницькі події 6-7 грудня у лавах автомайдану?

– Взагалі негативно. На місці Юрія міг бути кожен з нас. Якщо послухати Порошенка, то він називає себе справжнім українцем. Проте, насправді нічого не робить для захисту країни. Через це кожен міг би порвати його портрет. Саджати людину за неповагу до портрету Президента, це не те що не прописано в жодному законі, це просто зухвало.

Ваша позиція досить жорстка. Багато людей говорить, що досить протестів і варто дати нинішній владі попрацювати.

– Ну якби до прийшла дійсно нова влада, то може і так. Але зараз до влади прийшли люди, яких ми не обирали. Ми не стояли на Майдані за те, щоб прийшли Яценюк, Порошенко, Аваков, Ярема. Ми стояли, щоб прийшли нові люди, справжні патріоти, які будуть дбати про країну. Пройшов рік, а ще ніхто не покараний. То яку оцінку можна дати нашій правоохоронній системі? Ну-льо-ву! І треба показувати їм, що ми не будемо із цим миритися.

Автомайдан сам проводить розслідування?

– Безперечно. У нас є юристи, які цим займаються. Є і результати, хоча, не такі, як хотілося б. Так, начальник ДАІ Святошинського району Києва вже притягнутий до відповідальності, хоча лише до адміністративної. Оштрафували на 10 тисяч гривень, за те, що він позбавив більше 20 водіїв водійських посвідчень. Судова система прикриває своїх і виносить зовсім не ті вироки, на які очікували. Але справи рухаються і ми за ними ретельно пильнуємо.

Цього року Ви балотувалися до Верховної Ради. Чому прийняли таке рішення і з якою метою туди ішли?

– Тому що туди лізли різні покидьки і ніякої надії на новий парламент зі старими корупціонерами у нас не було. А по моєму округу балотувалися одні пенсіонери і старі регіонали. Треба про себе заявляти і я дуже жалкував би, якби не пішов. Але, як виявилося, змагатися проти олігархів досить непросто. Мало того, що вони заводять своїх технічних кандидатів, так вони тупо за гроші скуповують весь округ. Але не зважаючи на те, що я програв, я отримав безцінний досвід. Він мені знадобиться на наступних виборах.

Відомо, що у лавах автомайдану стався розкол і Вам закидають зіркову хворобу. Як розцінюєте такі заяви?

– Так говорять, бо більше сказати нема чого. Мені закидають зіркову хворобу ті люди, які за рік майже нічого не зробили. Взагалі автомайдан — це суспільне явище, надбання Революції Гідності. Зараз автомайдан — це більше двадцяти організацій, чотири з яких всеукраїнські і шістнадцять регіональних. І одну із таких організацій очолюю я. Тому, те, що говорять: "виключили Сергія Кобу із автомайдану". З якого саме автомайдану? Із того, в якому, я сам не хочу перебувати, бо там, крім балачок, нічого не робиться?

Думали коли-небудь, що станете одним із лідерів протестного руху?

– Ні, звичайно. Просто під час революції я проявляв свою громадську позицію трохи активніше, ніж інші. І само по собі якось так і сталося, що зі мною почали радитись. А потім питати: "Сергій, а що ми робимо далі?", "Сергій, а як нам це зробити?".

А що Ви робили до автомайдану? Як жили, чим займалися, про що мріяли?

– Я займався бізнесом. В мене компанія по автоматизації комп'ютерних систем. Окрім цього є інтернет-магазин. У вільний час займався своїм автомобілем, їздив на фестивалі. Окрім цього полюбляю екстремальні види спорту. Все, де є драйв, де можна себе активно проявити, — там завжди я. Зараз бізнесом займаються мої колеги. А я присвятив себе громадській діяльності. Адже багато людей розчарувалися, повернулися на свою роботу. І комусь треба продовжувати цю справу, щоб вона не згасла, як у 2004 році після Помаранчевої революції.

Як до такої активної громадської позиції відноситься Ваша сім'я?

– Переживає, звичайно. Але за останній час вони уже звикли. Мамі приємно, коли я зайвий раз з'явлюсь на телебаченні. Інколи дзвонять вже до неї, щоб спитати, як у мене справи. Я не завжди маю змогу взяти трубку. З однієї сторони публічність — не дуже добре, бо нема можливості із друзями зустрітися нормально. А з іншої — не треба зайвий раз пояснювати хто ти, коли заходиш в кабінет до урядовців. Із тобою одразу починають серйозно розмовляти. Бо розуміють, що ми чогось варті у цій країні.