Революція Гідності в Україні –  явище унікальне. Тут протест щільно переплітався з мистецтвом. Мистецтво на Майдані було на кожному кроці: фотовиставки, карикатури, виступи поетів, музика, та навіть самі барикади і їхні охоронці –  все це безпрецедентно, це приклад стихійного мистецтва, коли об'єкти виникають наче самі собою, і обростають новим сенсом протягом лічених хвилин.

На жаль, через рік після революційних подій у центрі Києва про них нагадують лише трагічні пам'ятки: спалений Будинок профспілок та Стіна пам'яті, точніше, практично вся вулиця Героїв Небесної Сотні, де стався масовий розстріл мирних людей. А от мистецтво з Майдану мало переміститися до Музею Майдану та Музею Свободи, які, поки що, так і не відкрилися.

Основні символи українського повстання було знищено, або вивезено, вони залишилися лише на фото.

1. Ялинка-йолка

З цією ялинки в Україні почалася революція Гідності, її фото облетіли весь світ, вона стала чи не головним символом подій в Україні наприкінці 2013 – початку 2014 року. Її сміливо можна назвати найбільш потужним сучасним арт-об'єктом у державі.

Виросло «дерево» буквально "на крові" побитих 30 листопада "Беркутом" мітингувальників. Саме під приводом встановлення ялинки було влаштовано зачистку наметового містечка на Майдані Незалежності: київським комунальним службам ніби-то не йнялося спорудити "лісову красуню" неодмінно о четвертій ранку. І вони таки почали її монтувати, вивантажили всі гілки, і навіть встигли поставити частину металевого каркасу. Але коли вранці першого грудня на площу почали з'їжджатися тисячі людей висловлюючи свій протест проти насильства, конструкцію малодушно кинули недоробленою.

Мітингувальники в лічені години розтягнули штучні гілки по периметру Майдану (вони склали основу перших барикад), а сам каркас прикрасили на свій, революційний смак. Тут можна було побачити прапори, з написаними назвами різних населених пунктів, стрічки, плакати, особливо кидалися в очі портрети ув'язненої тоді Юлії Тимошенко. Пізніше з'явилися і жалобні стрічки та фотографії загиблих героїв.

З цією ялинкою, яку народ саркастично кликав «йолкою», люди фотографувалися, її друкували на сувенірах, на її фоні знімали свої сюжети провідні телеканали світу. Але нова міська влада Києва без тіні сумніву прибрала цю споруду в ніч на 16 серпня. Зробили це тихо та без спротиву, попередньо знявши всю символіку, яку разом з каркасом пообіцяли передати до Музею Гончара на зберігання, щоб згодом вона прикрасила експозицію майбутнього Музею Майдану, який планують відкрити в Українському Домі.

Поки що, презентації заново зібраної ялинки не було, адже музей, поки що, не відкрився – активісти зізнаються, що віднайти цінні експонати надзвичайно тяжко: їх або згребли у смітник комунальники, або розібрали «на сувеніри» громадяни.

2. Пам'ятник Леніну

Вірніше те, що від нього залишилося. Після повалення 4 грудня пам'ятника Леніну на вулиці Шевченка в Києві його постамент став основою багатьох інсталяцій. На ньому майоріли прапори України та УПА, пізніше на нього поставили золотий унітаз – символ марнотратства наших правителів.

А 13 лютого перехожих здивувала ранкова інсталяція під назвою "Золота молодь" – постамент буквально обліпили "позолочені" манекени, які символізували "мажорів".

Самого ж поваленого вождя в лічені години розтягнули на сувеніри, які потім, навіть, продавалися в інтернеті, а по Україні пішла хвиля повалення аналогічних пам'ятників. Парадоксально, але саме повалений Ульянов-Ленін міг би стати цікавим елементом експозиції майбутнього музею Майдану.

До цього близько 2000 пам'ятників вождям комунізму було спокійно демонтовано в Західній Україні, а от у Центральній та Східній частинах нашої країни спроби повалити подібні монументи часто класифікувались як теракти. За такі наміри навіть засудили так званих «васильківських терористів» та ще декількох активістів. Щоправда, за час правління Віктора Ющенка «плановому демонтажу» все ж підлягло близько 600 комуністичних пам'ятників, проте місцева влада в регіонах чинила цьому явищу шалений спротив.

Пам'ятник Леніну в Києві – особливий. Після його повалення в Україні знищили більше півтисячі аналогічних скульптур, особливо вражаюче виглядало «ідолоповалення» в Харкові. Ще рік тому цього й уявити ніхто не міг.

3. Піаніно

Восьмого грудня, після чергового протистояння мітингувальників і "Беркута" на "лінії фронту" (вул. Банкова) з'явився ще один арт-об'єкт, якого раніше не було на жодній революції.

Музикант зі Львова Маркіян Мацех привіз сюди своє піаніно, перефарбоване в синьо-жовтий колір, і відіграв прямо перед шеренгою "Беркута" повноцінний двогодинний концерт. Серед композицій прозвучала і пісня Джона Леннона Imagine, причому інформацією про цю подію, не приховуючи свого захоплення, поділився в "Фейсбуці" син легендарного музиканта – Шон Леннон.

Пізніше це піаніно стало надбанням народу: на ньому грали всі бажаючі евромайданівці, а співачка Руслана навіть виконала гімн України і гімн Євросоюзу, причому для цього перформансу піаніно помістили на дах спаленого автобуса на вул. Грушевського.

Коли вибухи коктейлів на Майдані вщухли, активісти кинулися шукати легендарний інструмент, щоб перемістити його до музею, але виявилося, що американці їх випередили. Тепер на нашому фортепіано грають відвідувачі музею терору в Техасі. Коли і як його встигли вивезти – ніхто не помітив.

4. Світлове шоу

Це явище справді грандіозне і унікальне, адже воно було короткочасним і відтворити його в точності (на відміну від, скажімо, ялинки і піаніно) ніколи і нікому не вдасться. 14 грудня на Майдані Незалежності пройшло Народне Віче – багатотисячний мітинг зібрав більше 200 тисяч людей. А завершився він концертом гурту "Океан Ельзи" і непередбаченим світловим шоу. Просто хтось подав ідею синхронно підсвічувати телефонами і ліхтариками вгору, супроводжуючи цим самим клич "Героям Слава!", і все це було знято зверху за допомогою квадрокоптера.

Ці кадри – одні з найпрекрасніших за всю історію революціі Гідності – облетіли весь світ, і байдужих до цього видовища, схоже, не знайдеться ніде. Це навіть не перформанс – це стихія, яку не можна повторити "на замовлення".

 
5. Барикади

Можна багато говорити про те, що вони виглядали неестетично, але це – символ. А все, що символічно можна віднести до мистецтва. Символізують вони, швидше за все, самозахист, а це хоч і не завжди естетично, зате чесно.

Концептуальність цих споруд в тому, що вони створювалися руками людей, доведених до відчаю і загнаних у глухий кут. Над зведенням барикад працювали чоловіки і жінки, люди похилого віку і юнаки, люди заможні і не дуже, навіть панночки в норкових шубах активно насипали сніг у мішки поряд зі скромними провінційними пенсіонерами.

Знадобилися і всілякі підручні матеріали - від залізних огорож і лавок до мішків зі снігом. Цінність цих барикад, як арт-об'єктів була в тому, що вони постійно трансформувалися, у них не могло бути одноосібного автора, і вони ніколи не будуть відтворені в точності.

Розбір останніх барикад у був дуже схожий на зимову «зачистку» з тією лише різницею, що люди майже не чинили спротиву. Багато киян підтримували розбір барикад, адже за багато місяців вони стали схожими на сміттєзвалища. Тому протягом серпня міські жителі самі виходили на суботники та потроху прибирали сліди революції з бруківки. До Дня Незалежності Майдан було повністю очищено від барикад, лишилися лише символічні цеглини з бруківки на Алеї Пам'яті, до якої в скорботі йдуть люди зі всієї України, щоб вшанувати тих, хто загинув там за нашу свободу.