На схилі річки Домахи, як кажуть місцеві, «на семи горбах» розляглось село Куманівці Хмільницького району. Ця прадавня земля пам'ятає часи погромів татар і період, коли Куманівці купалися у квітах та людській турботі, повідомляє кореспондент Vlasno.info.

Історія походження назви села достеменно невідома. Наприклад, Михайло Грушевський вважав, що назва походить від слова «куман», що означає половець. Сюди і справді доходили війська половців, тому деякі вояки дійсно могли осісти на цій землі. Люди розповідають: випадково викопували людські скелети, довжина яких становила більше двох метрів, саме такими, високими і дужими вважали половців.



Окремі місцеві історики стверджують, що ця територія була подарована королем Сигізмундом в 1539 році шляхтичам Кумановським. Саме вони займалися відбудовою села після навали татар. Останні з роду володіли Куманівцями аж до 1900 року. Оскільки, село знаходилося на Чорному шляху, то спеціально був збудований замок з довгими підземними переходами, якими люди в часи нападів могли дістатися до навколишніх лісів. Однак, згодом і його зруйнували. Після того власник села Фабіан Кумановський збудував новий розкішний палац, який був повністю обсаджений квітами, привезеними аж із Нідерландів та Франції.


Майже на 30 гектарів розкинувся парк, де росли екзотичні дерева. Також було висаджено дві алеї: смерекова, що вела до палацу, та липова, що вела від подвір'я аж до ставка. Кам'яний міст на арках з'єднував в єдине дві частини величезного парку.

Нині цю красу місцеві можуть побачити лише на світлинах, або ж прочитати у книзі спогадів Гелени (Лети) Кумановської, яка написала книгу "Спогади з Поділля 1898 - 1919", про свою родину, і батьківський дім. Саме вона, одна з останніх роду Кумановських, проживала у цьому селі.

Останнім володарем села вважають Елегія-Яна Кумановського.

Хоча, як розповідають місцеві, куманівецьких родичів чимало проживає у Польщі та Німеччині. Декілька років тому, люди з Німеччини шукали своє коріння в Куманівцях з програмою «Жди меня».

Нині жителі Куманівців завдячують, що шляхтичі Кумановські зробили у селі таку красу, однак, при більшовицькій владі майже все було знищено, тому шкодують, що не змогли вберегти ані маєтку ані інших споруд. Трішки збереглися панські льохи.

Була у палаці Кумановських велика бібліотека та архів. Зберігалися в основному книги на польській і французькій мові, яких близько 5000 примірників. Куманівецька молодь досить активна у пошуках історичного минулого села: віднаходять світлини, перекладають книгу Гелени Кумановської та шукають спогади селян.

Фото зі сторінки спільноти «Куманівці» в соцмережі ВКонтакті