З усіх усюд оточене дрімучими лісами село Бритавка Чечельницького району. Саме його в роки Другої світової війни врятували молоденька німкеня та перевдягнений офіцер, ‒ про це кореспонденту Vlasno.info повідомляють місцеві мешканці.

‒ Село засноване у 1712 році втікачем Бритавченком, звідки й пішла назва поселення. Він був гарним садоводом і вмілим господарем, тому в село швидко почали переїздити інші утікачі, ‒ розповідає сільський бібліотекар Валентина Драчинська.

Якщо подивитися з високої гори, то села й справді майже не видно, бо всі будівлі заховані у лісові шати. Візитівкою бритавського лісу є партизанська землянка, у якій колись перебував відомий партизанський загін "Луч-13". Місцеві розповідають: невідомі парашутами спустилися у лісі, нишком, й організували партизанський загін, до якого згодом долучилися і місцеві. Дехто загинув на війні, а деякі партизани дожили до старості.

Після війни вчителі з школярами вирішили відновити партизанську землянку. Оформили усе як було: поставили тапчан, столик, лави та інше приладдя. Нині це популярне місце для туристичних походів. Щорічно у вересні там відбувається День партизанської слави.


– До партизанської землянки приїжджають не лише з Вінницької, але й з сусідньої Одеської області. Ми проводимо там екскурсії, розповідаємо про той період, ‒ каже пані Валентина. ‒ Біля землянки збудували спеціальні місця для відпочинку.

Пам'ятає про ті події і сільська церква. Захопивши село, німці зігнали усіх селян до церкви аби спалити. Хто плакав, хто молився, а хтось вже прощався з життям. Але не могли вороги відкрити церкви, бо староста взяв ключ і десь сховався. Втім, німців це не зупиняло, вони вирішували, як позбутися селян.



‒ Аж раптом у село прибув якийсь поважний чоловік у німецькій формі (насправді це був наш українець, офіцер Калашников). Почав він говорити з німцями і з сільськими, але селяни нічого не відповідали, бо не знали мови німецької. Тут з-за церкви з'явилася дівчина-німкеня. Вона знала і нашу і німецьку мови, вже й перекладала всі ті розмови німців і перевдягненого офіцера. Після цих перемовин усіх селян відпустили по домівках. Офіцер обманув німців і поїхав далі, а німкеню ту село почало шанувати й усіляко їй допомагати, хоч прожила жінка нелегке життя, ‒ каже Валентина Драчинська.

Ту юну німкеню звали Марія. Вона закохалася у полоненого солдата з Британівки Корнія й утекла з ним до України. Він розповідав, що в нього тут багато лавок, млинів та інших багатств. Марія повірила, і сміливо втекла разом з коханим. Йдучи британівським лісом молодят пограбували, згодом, виявилося, що у Корнія, насправді, майже нічого немає. А лавки ‒ це не магазини, як думала Марія, а ослінчики, млини ‒ це два жорна. Від того обману Марія часто плакала, але повертатися у Німеччину вже не могла.



‒ Селяни любили німкеню Марію. Я теж її пам'ятаю, жінка прожила більше вісімдесяти років. Будучи дітьми, ми любили слухати її розповіді, бо акцент був дуже цікавий. Вона народила Корнієві четверо дітей, але той її кинув. Жінка покинула заради нього свою землю, і ще й майже все життя на чужині сама виховувала дітей, ‒ пригадує Валентина Олексіївна.


У місцевих лісах росте чимало екзотичних рослин, живуть рідкісні звірі й птахи. Ці території становлять ботанічний заказник загальнодержавного значення і входять складу Національного природного парку "Кармелюкове Поділля". Тому, якщо ви хочете прогулятися незвичайними лісами й поринути в історію цього села ‒ приїжджайте в Бритавку.

Фото зі сторінки спільноти "Бритавка" в соцмережі ВКонтакті