Серед лісів, неподалік залізничної станції, на 300-літніх пеньках розкинулося велике село Пеньківка Шаргородського району, повідомляє кореспондент Vlasno.info. Місцеві розповідають, що назва села пішла від великої кількості пеньків, які залишилися від вирубаного лісу. Дерева вирубували, палили і робили з них поташ, а на пустці по-трохи розросталася Пеньківка.

‒ Наступного року Пеньківка святкуватиме своє 300-річчя. Я ось саме пишу свою 18 книгу про це мальовниче село, ‒ розповідає шаргородський краєзнавець Анатолій Нагребецький.

Згодом, селом почав володіти поміщик Сабанський. Селяни розповідають, що він був великим господарем і люди його любили. Один із перших на Поділлі поміщик мав автомобіль. У володінні Сабанського були навколишні ліси, спиртозавод, млин, ткацька майстерня. Тоді Пеньківка була волосним центром 13-ти навколишніх сіл. Тому у волості були писар, казначей, старшина і поліцейський чиновник.
На території села й нині залишилися руїни від розкішного панського маєтку: залишилося приміщення спиртового заводу, конюшні та контора.



В 1882 році відкрито міністерське училище. Число жителів, які відвідували церкву становило 1699 чол.

Сільська церква зберегла гарний вигляд, хоч їй вже більше 100 років.



Наприкінці ХІХ століття біля села була побудована станція "Ярошенка".

‒ Залізнична станція за планом тоді мала будуватися в сусідньому селі Ярошинка, але поміщик Сабанський хотів, щоб станція була ближче до його Пеньківки. Тоді за "могрич" він підкупив інженера будувати станцію саме тут. По-іншому назвати станцію вони не могли, але щоб приховати це від вищого начальства, у плані назвали "Ярошенка", хоча назва сусіднього села ‒ Ярошинка, ‒ каже Анатолій Никифорович.



Оскільки поряд проходила залізниця, у 1934 році в Пеньківці організовано нафтобазу, яка мала свою лабораторію та електростанцію, від якої вперше село побачило світло.

‒ Але, на жаль, усе це розвалили. Політика була тоді така: все що панське ‒ потрібно зруйнувати. В сусідньому селі Мурафа був звіринець, залишилися в ньому тигри, то розлючені на пана бідняки спалили тих тигрів живцем, ‒ зізнається краєзнавець Анатолій Нагребецький.

Є в Пеньківці й костел, але ще не добудований. Пан Анатолій розповів, що тоді, років десять тому, по всьому районі почали будувати костели. Близько шести будівель одночасно.



У Пеньківці є декілька підприємств, які частково забезпечують людей роботою. Населення села ‒ більше двох тисяч людей. Мальовнича Пеньківка з усіх сторін охоплена лісами. У самому селі теж є красивий парк.


Щоб прогулятися Пеньківкою, найдешевше, з Вінниці до станції "Ярошенка", можна дістатися електропоїздом "Жмеринка-Вапнярка" або регіональним електропоїздом сполучення "Київ-Рахни".

Фото зі спільноти "Пеньківка" в соцмережі ВКонтакті