Історія про підкорення річки Дністер не залишить нікого байдужим, але людство хоче повторити свої помилки.

Мало хто знає історію, яка відбувалась на Вінниччині на початку восьмидесятих років минулого століття. Вона зарубцювалась грубим губцем лишень у тих, хто волею долі став учасником цієї події. У радянські часи про неї або мовчали, або говорили як про перемогу людини над природою. Про справжні події, які відбувлись навколо примусового виселення селян, очевидці змогли розказати публічно тільки з початком незалежності України. Журналісти Vlasno.info вирішили розказати своїм читачам про те, як будували ГЕС на Дністрі і, які надбання та втрати приніс Україні проект комуністичного режиму.

Річка Дністер – третя за довжиною в Україні і восьмою в Європі. Річка протікає через Україну, Молдову та Польщу, а на Поділлі утворила Дністровський каньйон, або як ще його називають, Подільські Товтри. На Вінничині Дністер перетинає три райони - Муровано-Куриловецький, Могилів-Подільський та Ямпільський. Загалом в Україні має довжину 912 км. Починається в Карпатах і впадає в Чорне море.

фото: panoramio.com

Мова піде про місцину, яка знаходиться на межі Вінницької, Хмельницької та Чернівецької областей. Тепер її називають Дністровським водосховищем.

Ті, хто хоч раз тут побував, описують свої враження десь приблизно так: "Я ніколи не думав, що така краса є в Україні. Якби знав про ці місця раніше, то ні за що б не їздив на те море".

Зараз тут активно розвивається туризм, приїздять відпочиваючі та рибалки. Але що стоїть за цією неймовірною красою, яку тепер називають Дністровським водосховищем?

Дністровське водосховище, фото: blitz.if.ua

Більшість туристів навіть не підозрює про те, що під прозорою товщею води об'ємом 3 млрд м3 поховано кілька десятків сіл!
Так, ще у семидесяті червоні комісари обійшли 63 села і наказали мешканцям, які жили в низині, залишити свої оселі. Запропонували переселитись у села на височину, або де-інде. Переселятись цілим селом не дозволили. Людям пояснили, що тут буде водосховище і заперечень ніяких не приймалось. Спочатку люди не вірили, що влада яка "все для народу" зможе таке вчинити. Проте, згодом зрозуміли, що нижче по течії Дністра на межі Вінницької та Чернівецької областей будуватимуть Дністовську ГЕС.

Як жили люди в одному з сіл, Старій Ушиці можна побачити у відео Ігоря Яворського.

Згодом людей змусили таки покинути свою батьківщину. Найтрагічнішим було те, що кожен селянин мав сам вирубати свій сад і розвалити свою хату. Померлих з кладовищ викопували бульдозером.

Їх можна було перепоховати за бажанням в інших місцях. А якщо перепоховувати було нікому, то вивозили рештки до спільних могил.

"Добра" до українців влада навіть не запропонувала тим людям, які переїжджали, ні транспорту, ні вихідних на роботі. За три прогули звільняли «по закону». Люди самотужки вечорами та у вихідні, допомагали один одному перевозити пожитки та будувати нові оселі. Влаштовували толоки, бо держава в будівництві теж участі не брала. Рятувала тільки самоорганізація людей навколо спільної біди.

Бакота до і після затоплення. Фото Ігоря Меліки

З сіл вивезли все колгоспне та державне майно. Все що могли забрали і села поступово спорожніли... Закрили школи та садочки, клуби та підприємства... Хто вибирався "на гору", а хто їхав до міста шукати своєї долі.

Бакота до і після затоплення. Фото Ігоря Меліки

Будівництво ГЕС розпочалось в 1973 року і було здано в експлуатацію в 1981 році. До того часу люди вже вибрались із сіл і, з болем у горлі, спостерігали день у день, як затоплюють їх рідні хати. Для більшості селян - це була справжня трагедія. Протягом восьми років наповнювалось водосховище водою. Метр за метром вода поглинала все - поля, садки, хати, рідні з дитинства галявини і все те, що було так дорогим серцю.


Бакота, фото Ігоря Меліки

Місцеві пам'ятають, як після приливу чи відливу ріки, раптом з дна випірнула дерев'яна церква. Вона ще кілька років плавала як примара по Дністру, нагадуючи людям про неминучу розплату за заподіяне природі.

Бакота, Калюс, Стара Ушиця, Наддністрянка Молдове, Теремці, Лоївка.... далеко не всі назви сіл ви знайдете в інтернеті, які тепер покояться на глибині подекуди більше ста метрів. Вони давно вилучені з облікових дананих. "Загалом було переселено 7486 дворів з 63 сіл чотирьох областей — Тернопільської, Чернівецької, Хмельницької та Вінницької.Та найбільше (50,5%), або ж 3780 дворів припали на багатостраждальну землю Кам'янеччини, зокрема й стародавню Бакоту, в якій, як уже згадувалося, життя не переривалося багато тисячоліть", - написано в газеті "Урядовий курьєр".

Фото з архіву Ірини Нагрецької

Доречі, всі ці села мають доістиричне минуле. Знаючи, що ця територія піде під воду, радянська влада попіклувалася про археологічні розкопки. В процесі розкопок, археологи виявили велику кількість урочищ та стоянок різних часів. Найстаріші з них відносять до часів палеоліту та мезоліту. Більшість людських стоянок були багатошарові. Було піднято велику кількість археологічних знахідок. які доводили, що в цих місцях люди облаштовували не тільки маленькі поселення, а й великі міста та військові фортифікації. Дослідники дійшли до висновків, що люди тут жили з давніх давен в різні часи. Нині ні історичних місць, ні значної частини археологічних знахідок, ні сіл....

фото: androidmafia.ru

Під воду пішли 16 га землі, чверть із них - орні та 100 га лісу . Колись тутешні колгоспи збирали урожай не тільки з традиційних культур, але й спеціалізувались на вирощуванні та зборі лікарських рослин. Під воду пішли також представники рослин, які занесені до Червоної Книги.
Біль, який досі нічим не загоїти, так і залишився в серцях людей, що втратили свою рідну землю та розселились по світу хто де зміг... Для обслуговування ГЕС побудували нове місто енергетиків Новодністровськ.

фото: rybalka.com

Частина затоплених земель відійшла до Молдови. За ці часи збудували так званий Дністровський Каскад ГЕС, який тепер складається з чатирьох електростанцій, одна з яких належить Молдові, а три українським приватним підприємствам.

На думку екологів та громадськості, природній стан Дністра різко погіршився, річка стала міліти, зникли деяки рослини з пантеону Подільських Товтр. Але й нинішня влада не зупиняється на "досягнутому". Згідно з "Програмою розвитку гідроенергетики України до 2026 року», схваленою Кабміном 13 липня 2016 року, зокрема, передбачається будівництво цілого каскаду із семи малих ГЕС у верхів'ях Дністра для виробництва додаткової електрики.

Дністер, фото Ігоря Меліки


Про історію Дністра, плюси та мінуси Дністровського Каскаду ГЕС та останні події навколо запланованого будівництва, читайте на сторінках Vlasno.infoo. Ми вже писали про те, що колись на місці Дністра та частини Вінниччини було Сарматське море. Пізнавайте і любіть свій рідний край!

Головне фото: uhp.kharkov.ua