Мешканці Довгалівки та Долотецького майже 50 років досліджують свою історію

Майже на межі з Київщиною, у південно-східній частині Погребищенського району, розташовані село Довгалівка та нині куток Долотецьке, що колись теж було селом, а тепер є адміністративною частиною Довгалівки.

Із Заходу на Схід на цій території протікає безіменна річка, на лівому березі якої розкинулося Долотецьке, а на правому ‒ Довгалівка.

Уродженець Довгалівки Анатолій Дворецький хоч і не історик, проте вже майже десять років досліджує історію цих сіл, які, каже, розвивалися, практично одночасно.

‒ Розпочалося з того, що я відвідав могилу свого діда на Київщині, після того вирішив знайти своє коріння. Так одне за одним і пішло, тепер досліджую своє село та район. Але першу історію цих сіл розпочали писати ще у 1967 році вчителі та старожили, ‒ зауважує Анатолій Леонідович.

Версій походження назв населених пунктів є декілька. Одні дослідники вважають, що Долотецьке пішло від теслярського долота, а Довгалівка від ковальського молотка довгаля.

‒ Я дослідив назви сіл за коренями слів. Наприклад, корені "доло" і "тець" означають "течія в долині". І це справді так, в долині тече безіменний струмок. Така ж ситуація і з Довгалівкою: корені "довга" і "ловка" означають "довгі лови". Тобто, річка була довгою і повноводною, водилися там різноманітні звірі та риба. Тому по ній і справді, була дуже довга ловля, ‒ зауважує Анатолій Дворецький.

Старожили також розповідають, що село Довгалівка мало назву й Калиновий Луг. Адже колись кринички копали неподалік річки і садили там калину. Коли ягоди дозрівали, то весь беріг річки був червоний.

‒ У львівського автора Крикуна в "Переліку сіл, що засновані в XVII столітті і нині не існують" я знайшов село під назвою Довіку. За деякою інформацією та окремими ознаками, я маю підозри, що то було саме наше село Довгалівка, ‒ повідомляю Анатолій.

Приблизною датою заснування поселень вважають 1667 рік. Також пану Анатолію вдалося відшукати світлину двоповерхового палацу панів Подгорських, побудований у 1914 році. На жаль, до сьогоднішніх днів від нього нічого не зосталося.

палац Подгорських

‒ Коли я навчався в школі, то там ще був панський погріб, я пам'ятаю, ми там гралися. Також біля маєтку була висаджена алея горіхів, старші люди пам'ятають ті горіхи, ‒ пригадує Анатолій Дворецький.
Знайдено і фото дерев'яної церкви Святого апостола Якова в Долотецькому, яку збудували через 43 роки після руйнації Запорізької Січі.

церквa Святого апостола Якова

Храм проіснував майже 200 років, а згодом його розібрали. Щоправда, як зазначають місцеві, усі, хто розбирав церкву незабаром трагічно померли. Через декілька років помер голова села, а тракториста, що розгортав землю після храму, переїхав його ж трактор.
Нині на місці Яковлівської церкви стоїть пам'ятний хрест із зображенням храму.

‒ В той час, коли будувалася церква в Долотецькому, у Довгалівці теж зводили дерев'яну Миколаївську церкву, якої нині теж немає, ‒ каже пан Анатолій.

Нині у селі Довгалівка діє новозбудована Свято-Іванівська церква.

Про безіменну річку у місцевого дослідника теж є легенда.

‒ Безіменна річка є притокою річки Рось. Рось ‒ це одинока жінка, а притоки ‒ це її діти. Одного разу на жінку та дітей напав змій, рятуючись, вона перетворилася на ріку, а дітей перетворила на притоки, ‒ розповідає пан Анатолій.

Нині Долотецьке є адміністративною частиною Довгалівки. Справжньою скарбницею населених пунктів є неймовірна природа берегів безіменного струмка.

Фото Анатолія Дворецького