В Гарячківці стоїть символ переселення гуцулів на Поділля

У селі Гарячківка Крижопільського району декілька століть тому бурлило цілюще джерело, а вода з нього була майже кип'ячена. Про це кореспонденту Vlasno.info повідомили місцеві мешканці.

На території сучасної Гарячківки у XVI столітті проходив Дністровський тракт (небезпечна польова дорога). На цьому шляху часто орудували грабіжники та розбійники, за що територія отримала біблійну назву "Ганчарське поле". Місцеві розповідають: Іуда зрадив Ісуса за 30 срібняків, а згодом повернув ці гроші первосвященикам, які вирішили купити за них поле у Гончара, щоб хоронити там подорожніх. Так і назвали Ганчарським полем. Згодом там утворилося поселення Ганчарівка, назва якої трансформувалася у Гарячківку, адже події на Дністровському шляху здавалися людям пекельними.

– Є інформація, що під час Визвольної війни цим трактом прямувало військо сина Богдана Хмельницького Тимоша, – зауважує місцевий мешканець Микола Іванович.

Ще одну версію походження назви пов'язують із джерелом Гуркалом, яке бурлило і гуркотіло на всю округу, а вода в нім була, наче кип'яток. Згодом, джерело почало збільшуватися і пробиватися крізь землю, тому пан наказав засипати Гуркало піском і залити смолою. Тепер, кажуть місцеві, на тому місці заборонено копати ставки чи, навіть, колодязі.

Ще серед місцевих ходить легенда, що джерело це мало цілющу силу. Одного разу пан так побив кріпака, що всі подумали, що він мертвий і викинули неподалік джерела. Отямився кріпак від того, що відчув, як гаряча вода пекла йому рани.

У XVII столітті село належало Польщі й мало назву Ганчарполе, згодом його захопили турки, і панували тут майже 30 років. У Гарячківці було чимало власників: спочатку поселення належало родині Конецпольських, згодом перейшло до князя Любомирського, який збудував тут розкішний палац і висадив вишневий сад. Про ті часи нині нагадують лише руїни панського муру, – зауважує пан Микола.

За переказами старожилів, коли розбудовувалося село, тоді й з'явилася перша церква, проте татари її спалили. У 1785 році керівництвом Гарячківки було вирішено збудувати новий храм, проте збудували його майже аж через 40 років.

Нині в селі функціонує цегляний храм, який місцеві вважають сільською святинею.

Село умовно ділили на дві частини: в одній частині жили гуцули, що прийшли з Карпат (куток "Гуцулівка"), в іншій – Бондарі (куток "Бондарівка").

Нині в населеному пункті проживає близько двох тисяч населення.

Нагадаємо, що в конкурсі «Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку» Гарячківка вже вдруге займає призові місця.

Ще в Гарячківці є оригінальний пам'ятний знак – вертикальна п'ятиметрова стела, що є символом переселення частини давнього роду Лимичів з Карпат на Поділля у XVIII столітті. Дослідники з'ясували, що їхнім найдавнішим предком є син хорватського короля Мирослава Елем.

Цікаво, що найбільше Лимичів походить із міста Рівне, львівського села Лікоть та вінницької Гарячківки. Якщо на мапі України з'єднати ці населені пункти, – виходить прямокутний рівнобедрений трикутник. Лимичі вбачають у цьому знак від Бога, тому в цих місцях встановлені пам'ятні стели.

Фото: garachkivka.at.ua