У невеличкому селі Вовчинець на Івано-Франківщині раніше добували каміння для побудови Станіславівської фортеці. Наразі місто поступово поглинуло населений пункт, але будівельні роботи на його околицях тривають і досі. Тому Vlasno.info радить прогулятися природною пам'яткою місцевого значення, поки її краєвид не встиг обрости новобудами.

Пагорб, де вили вовки

Найбільшою принадою для туристів у Вовчинці залишається місцевий пагорб, який є частиною Покутської височини, що є однією з найвищих ділянок в Передкарпатті. Зараз пологі схили та пласка верхівка цієї частини села входить до комплексу "Вовчинецьких гір" — пам'ятки природи місцевого значення площею 30 гектарів. Через село тече річка Бистриця Надвірнянська, яка за декілька кілометрів нижче впадає у Дністер.

Через Вовчинець тече річка Бистриця Надвірнянська

Вовчинецькі гори сягають загалом не вище 350 метрів над рівнем моря. Саме село за площею досить невелике. Його площа становить майже 8 кв. км., однак перші згадки про нього з'явилися ще у 1378 році. Але кардинально історія Вовчинця змінилася після заснування магнатами Потоцькими фортеці, а згодом і міста Станіславова, яке згодом отримало назву Івано-Франківськ. Саме село офіційно зараз знаходиться в межах міської ради облцентру.

Назва села на думку краєзнавців з'явилася через велику кількість вовків, які водилися на цій місцевості. Однак справжнім відкриттям стали поклади гіпсових каменів, з яких і досі зроблена чимала кількість фундаментів у найстарішій частині міста.


П'ятсот років тому у Вовчинці був дубовий ліс, який з плином часу був знищений людьми. У 1980-х років ще по схилах росли посаджені місцевими мешканцями кедри та сосни, але на цей час насадження досить понищені "ялинковими мисливцями".

Близькість обласного центру також встигла зачепити ландшафт природи Вовчинця. На узвишші тривалий час зводять житловий комплекс "Вовчинецькі гори".


Але попри це, Вовчинець залишається досі одним з найромантичніших місць для закоханих франківчан. Його, навіть, називають Івано-Франківським "Голлівудом".


Мальовничі схили та під'їзні дороги дають можливість парам цілодобово відвідувати це місце, де, на відміну від забрудненого вихлопами Івано-Франківська завжди гарно видно нічне небо. А ще, зі схилу все місто постає як на долоні.

Незнищений Кобзар

Саме село становить із собою щільну забудову з мальовничих будинків і не має великої кількості якихось визначних пам'яток.


Але в ньому розташований один з найстаріших у світі монументів Тарасові Шевченку.

Його спорудили у 1911 році зусиллями каменяра Йосипа Гайдея та місцевих українських меценатів. Однак, роботу зі встановлення місця пам'яті Кобзаря довелося робити вночі, коли ніхто цього не бачив, оскільки ініціативу українців не погодило керівництво тогочасної сільської ради.

Наразі під барельєфом Шевченкові видніється надпис:
"Учітеся, брати мої!
Думайте, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь...".

Цей надпис з'явився 1924 року, коли барельєф, який переховували під час Першої світової війни люди дістали зі сховку і встановили знов. А от стосовно цитати з творів поета, яка значилася на пам'ятці від самого початку в дослідників виникла суперечка. Одні стверджують, що під обличчям Шевченка сто років тому було написано: "Встане Україна і розвіє тьму неволі, світ правди засвітить". Але інші схиляються до свідчень, згідно яких люди викарбували: "Борітеся — поборете! Вам Бог помагає!".


Що б там не було написано, але за довгі роки монумент набув змін. І це сталося не лише через час, а й давалися взнаки випадки вандалізму. За польської влади його намагався пошкодити один з польських жовнірів, а останній випадок вандалізму стався у 1980-х років, коли вночі хтось відбив частину хреста. Можливо це було зроблено спеціально за вказівками місцевої влади.

Дістатися в Івано-Франківську Вовчинця можна автобусом маршруту №34 або будь-яким транспортом, який їде на мікрорайон "Каскад".

Фото Богдана Новака