У селищі Теплик діти навчаються музики в приміщенні колишньої церкві. В радянські часи її хотіли знести повністю, але стіни були настільки міцні, що десятки чоловіків не змогли їх подужати. Про це кореспонденту Vlasno.info повідомив селищний голова Руслан Трамбовецький.

– З історії знаю, що тут дуже довгий період не було ніякої церкви, пізніше жителі вирішили збудувати храм на найвищій точці. Він простояв аж до радянських часів, і був частково зруйнований. Спочатку з нього зняли купола. Потім почали руйнувати стіни, які виявились надто міцними. Тоді вирішили на рештках добудувати стіни й відкрити школу, – каже селищний голова. – У 1889 році у містечку Теплик була одна православна церква, одна католицька каплиця, одна синагога та три єврейські молитовні будинки. До сьогодні повністю не зберігся жоден. У сучасному Теплику є чотири релігійних храми: два Московського патріархату, один Київського та католицький костел.

музична школа



Найбільш поширена і найдавніша думка, що Теплик дістав свою назву від природних умов краю. Про це йдеться у польських, російських та церковних джерелах. З історії дізнаємося, що в Теплику проводився ярмарок що два тижні, тобто, протягом року — 26 ярмарків. Все це піднімало роль Теплика як значного торгового центру, сприяло його розвитку і розширенню. На сьогоднішній день залишився лише невеличкий ринок, на який раз в тиждень з'їжджаються люди зі всього району, немов мурашки.

У дні пам'яті тепличчани двічі покладають квіти загиблим Небесної сотні, оскільки в містечку побудовано два пам'ятника загиблим.

– Особисто я однаково ціную кожен із пам'ятників, завжди покладаю квіти до обох. У 2014 році один меморіальний знак спорудили за кошти благодійників та підприємців. Тоді склалася ситуація, що нібито не було офіційного на нього спеціального дозволу, тому селищна рада хотіла його перенести. Люди почали протестувати, оскільки вже простелили біля нього доріжку й повисаджували квіти. Тоді мій попередник прийняв рішення за кошти селищного бюджету збудувати ще один біля пам'ятника Героям-афганцям, – говорить Руслан Трамбовецький. – Важко сказати про доцільність зведення двох таких пам'ятних знаків, але більшість людей ходить до першого збудованого пам'ятника. А от другий у формі серця люди самостійно почали асоціювати із загиблими у зоні АТО, оскільки при його встановленні в фундамент заклали капсули із землею з могил солдатів. 



Селище багате також й залишками радянщини, до яких самі мешканці вже настільки звикли, що й не помічають. Серед них — фрески на стінах, вивіски, під якими й досі знаходяться магазини, перукарні чи аптеки, водонапірна башта та остання в селищі ручна колонка. Але найцікавішою є невеличка кав'ярня «Лакомка» в самому центрі міста, біля якої відразу на вулиці туристи можуть придбати смачних свіженьких пиріжків. Взимку кав'ярня обігрівається грубкою на дровах, біля якої можна погріти руки в мороз.







– Ще за радянських часів тут було дуже відоме дитяче кафе, в якому продавали морозиво, на стінах до сьогодні збереглася ліпнина із відомих казок. Пізніше воно перестало бути дитячим, сюди приходили всі місцеві жителі поїсти. Зараз кав'ярня переживає не найкращі свої часи, в її стінах зазвичай влаштовують поминальні обіди. Тому між собою її називають «Холодні ноги». Час від часу заходять також люди, щоб перекусити, – говорить тепличчанка Валентина.




Фото Мирослави Слободянюк