Наближається літо і постає питання: куди поїхати і що новенького побачити? Тим, хто планує весняно-літній відпочинок в Україні, Vlasno.info рекомендує обов'язково побувати в Закарпатському музеї народної архітектури та побуту під відкритим небом в центрі Ужгорода.

Як жили закарпатці можна роздивитись у справжньому селі-мініатюрі, яке почали відтворювати в кінці 60-х, а вже в 1970 році відкрили справжній музей під відкритим небом. Сюди перевезли справжні селянські хати русинів, угорців, румунів, гуцулів, бойків та лемків, збудовані в різні періоди XII-XX ст.

У музеї під відкритим небом можна побачити сім садиб, шість хат, церкву, дзвіницю, школу, кузню, млин, ступу-сукновальню та корчму. Загалом, у музеї зберігається понад 16 тисяч експонатів. Укожній будівлі відтворений побут тих часів. Меблі, килимки, кухонні причандали та одяг можна побачити в кімнатах житлових будівель.

На майже двох гектарах землі тут представлено аж 10 районів Закарпаття: Ужгородський, Хустський, Тячівський, Свалявський, Рахівський, Мукачівський, Міжгірський, Великоберезнянський, Іршавський та Воловецький.

Цікаво, що з часу відкриття музею, а працює він вже 45 років, його відвідало понад три мільйони людей. Було відкрито близько 3 тисяч виставок та проведено понад 100 тисяч екскурсій.
Хата з с. Оріховці Ужгородського району (кінець 18 ст.)

Хата селянина-хлібороба з с. Ракошино Мукачівського району (1869 р.)



Поруч з хатою знаходиться хлів та голуб'ятник, а також кіш з с. Руське Мукачівського району.

Хата селянина-бідняка з с. Стеблівка Хустського району (кінець 19 ст.)


Не звичайні прості вулики, а двоярусні «пчольники» і «дуплянки», виготовлені з видовбаної з середини колоди сосни.



Біля хати гончара с. Довгого Іршавського району (друга половина 19 ст.) можна побачити справжню піч.


Ось румунська хата з с. Бедивля Тячівського району (1888 р.), а в подвір'ї розташований так званий оборіг – споруда для зберігання сіна, соломи, збіжжя.



Хата румунського населення з Середнього Водяного Рахівського району ()


Ґражда з с. Стебного Рахівського району (кінець 19 ст.)

Гуцульське житло - зруб з колотих надвоє ясенових колод з с. Ясіня (присілок Кевелів) Рахівського району (18 ст.)

Бойківська хата, з дерев'яних брусів та покрита соломою з с. Рекіти Міжгірського району (початок 19 ст.)


У музеї є навіть народна школа з с. Синевірська Поляна Міжгірського району (1883 р.).

Тут все, як в творах українських письменників – крім парт є ще й «осляча лава»



А ось так виглядає кімната вчителя.


Посеред міні-села в очі кидається водяний млин з с. Колочава Міжгірського району (кінець-початок 20 ст.)


Є свідчення, що саме в цьому будинку в 1802 р. народився відомий історик, філолог та етнограф, дослідник історії Болгарії Ю. І. Венелін (Гуца). В с. Тибава Свалявського району (кінець 18 ст.)

Дерев'яна церква Св. Архангела Михаїла з с. Шелестово Мукачівського району (1777 р.)
Башта церкви має висоту 22 м


Іконостас в церкві вражає своєю величністю та багатством.



Біля церкви можна відвідати каплицю з с. Новоселиця Міжгірського району (перша половина 19 ст.) Дзвіницю ж перенесено з с. Вільховатий Рахівського району (1898 р.)

Відтворена в музеї ще й кузня з с. Дубове Тячівського району (друга половина 19-початок 20 ст.)





Ну і яке ж село без корчми. Цю корчму привезли з с. Верхній Бистрий Міжгірськоготрайону (кінець 60-х 19 ст.)


Безліч предметів побуту можна побачити в кімнатах та гостинах, пофотографувати старовинні предмети досхочу, доторкнутись до давнини в прямому смислі слова.

У Закарпатському музеї народної архітектури та побуту під відкритим небом є на що подивитись. Поволі поринаєш в ті далекі часи і образи предків, що жили, кохали, трудились і боролись за свою свободу, оживають прямо на очах.

Закарпатський музей народної архітектури та побуту працює:
у літній період з 10 до 18.00
зимовий період з 9 до 17.00

Вихідний день – вівторок (по експозиції продаються прогулочні квитки)

Наша Україна багата на історичний спадок та туристичні місця. Редакція Vlasno.info бажає вам цікавого відпочинку. Ми будемо розповідати Вам про найцікавіші куточки нашої батьківщини.

Фото Ольги Маліновської