Зараз вінничани вже звикли до того, що Південний Буг завжди однаковий, тобто, один рівень води. Це все завдяки греблі ГЕС у Сабарові. Але так було не завжди. У посушливі роки, коли влітку не було довго дощів, головна водяна артерія міста перетворювалася у струмок, яку можна була перейти, майже, у брід, повідомляє Vlasno.info

 – Мій прадід ріс у Вінниці та й пам'ятає ті часи. Влітку Південний Буг бував мілів через малу кількість опадів, через щоу річці оголювалися багато валунів. По ним діти перескакували на інший берег. Але потрібно було знати такі місця, щоб не доводилось перепливати річку. – каже вінничанин Олексій Каневський.

Після війни у Сабарові спорудили греблю, яка повністю змінила вигляд Південного Бугу у Вінниці. А до цього можна було спостерігати ось таку панораму у місті

Фото зроблено на місці сучасного Центрального мосту. Кількість гранітних валунів чимось нагадує село Печеру, на порогах котрих відпочивало багато вінничан.

Але не тільки валуни затопило після побудови греблі. Також під водою опинилася острови, яких було кілька у нашому місті. На першому генплані Вінниці, першої половини ХІХ століття, їх добре видно.

На одному з цих островів «Спорт» вирувало життя, де мешканці мали змогу займатися різними видами спорту.

У домогосподарок тих часів не було, у більшості випадків, колодязів на подвір'ї. Тому воду брали з Південного Бугу. Одежу також прали у річці.

Замість греблі у Сабарові була невелика кам'яна насип, де місцеві мешканці полюбляли відпочивати.

Рівень води у Південному Бузі сьогодні підтримується не для краси, а для водозабезпечення всього міста водою. Літом 2015 року була посуха, тому шлюзи на ГЕС перекрили течію ріки повністю, щоб втримати рівень ріки. Але навіть цього було мало. Прийшлося у Хмільницькій області зливати воду з ставків, щоб наповнити водою Південний Буг.

Якщо у Вінниці, для того щоб забезпечити населення міста водою, спорудили лише греблю, то для потреб мешканців Москви спорудили цілий канал «Москва-Волга», щоб наповнювати столичну річку водою з Волги. Довжина каналу 128 кілометрів. Був відкритий 15 липня 1937 року. Будівництво тривало 4 роки і 8 місяців. При будівництві каналу використовувалася праця в'язнів ГУЛАГу.