Річка Дністер поглинула багато таємниць нашого краю, як відомо під час будівництва Дністровського каскаду ГЕС було затоплено більше шістдесяти сіл. Кожне з цих сіл має неповторну і древню історію. Про одне з найдревніших міст, яке навіки втрачено розкаже Vlasno.info.

Могутнє місто-фортеця Калюс над Дністром

Колись Дністер був судноплавним. Ним переправляли товари та рухались військові судна. На кручах Дністра за кілька століть було збудовано цілий ряд міст-фортець для захисту земель Галицького, а згодом і Галицько-Волинського князівства від набігів кочівників. Більшість цих фортець до сьогодні не збереглись: Василів, Онут, Хмелів, Черн, Хотин, Бакота, Ушиця, Каліус та Кучелмін.

Першим кордоном князівства було місто Кучелмін, яке мало більше військово-захисне призначення від нападів ворогів. За ним друге по величині фортець - Калюс. За легендою, місто ще задовго до цього заснували греки, які заплили з берегів Чорного моря аж до цих країв.

За різними археологічними даними місто Калюс почало своє існування ще в XII ст. Протягом віків Калюс побував під владою Золотої Орди, ним правили князі Київської Русі.Потім увійшов в склад Литовсько-Руської держави та Речі Посполитої. В XV ст. польський король Ягайло подарував його калюському дідичу. А вже в кінці XVIII ст. місто ввійшло до складу Російської Імперії. 

Часи розквіту торгового міста над Дністром

На початку XIX ст. в Калюсі заснували єврейську друкарню. У 1889 році населення в місті складало 3180 людей. Цікаво, що 62,6% з них були євреями. Садиб на той час зафіксовано - 389. Була одна церква, один костел, одна синагога, два єврейських молитовних доми. В ті часи працювало однокласне народне училище з двома вчителями. Там навчались 40 учнів - хлопців та дівчат.

Працювали виноробний завод та два водяних млина. В місті була своя пристань та дві поромні переправи через Дністер. Мали свою аптеку та поштове відділення. Заночувати приїжджим можна було в становій квартирі. Керівництво містом здійснювало волосне правління.Калюс мав 26 базарних днів у році, сюди прибували різні купці, торгували виробами своїх ремісничих справ, якими на той час славився Калюс.

Через десять років кількість населення трохи зменшилась. Базарних днів скоротилось до чотирьох на рік. Працював винокурний завод та з'явився виноградник аж в 20 тис. лоз. Тоді, неподалік міста починають видобувати подільські фосфорити, якими користувались як добривом для полів. Місто на той час належало полковнику російської армії Шейх Алі.

Перед Жовтневою Революцією у волосному містечку Калюс було більше 5 тис. жителів. Працювали банк, сільське однокласне училище, поштово-телеграфне відділення, вільно-пожарна дружина, винокурний завод, водяний млин, три аптеки, п'ять бакалійних лавок, чотири крамниці мануфактури, одна крамниця шкіряних товарів, три лісних склади. Відбувалась активна торгівля борошном, рибою, зерном. В місті працювали лікар та акушерка. Базар був один на два тижні. Продовжувала роботу єврейська друкарня.

Радянська влада та фашисти забрали життя жителів Калюса

Під час буремних подій Наддністрянщина неодноразово повставала проти радянської влади. НКВС в Калюсі та в сусідніх селах в З0-ті роки проводило жорсткі репресії. Багатьох вислали за антирадянську діяльність, а найнебезпечніших для влади - розстріляли. Важко переживав Калюс й часи голодоморів, але не так жорстко, як села, що знаходились далі від Дністра. В той час Калюс був прикордонним містом, через Дністер вже була Румунія. Радянська влада не хотіла привертати увагу сусідів, тому прилеглі до Дністра села голодом не морили. Разом з тим, тут були встановлені жорсткі порядки. Людям заборонялось підходити до річки, переправлятись через неї, в ночі не можна було палити свічки.

А коли почалась Друга Світова війна - німці жорстоко знищили євреїв, а це майже половина населення.

Будівництво дамби на Дністрі залишило без рідних домівок тисячі людей

Тільки Калюс відійшов від потрясінь війни, люди потроху ожили, аж в 60-тих роках поповзли чутки про будівництво дамби. Людям не вірилось, що з ними таке вчинять. Але вже на початку 80-тих всіх переселили, комусь дали хату, чи гуртожиток, комусь - гроші, а когось вивозили силою з міліцією. Хати примусили розвалити власноруч, а сади зрізати. Дністровське водосховище заповнювалось декілька років.

Померлих родичів з кладовищ за бажанням родичів переносили в інші місця. Працювали спеціальні машини, які пригнали до Калюса аж з Нової Каховки. Звісно, переносили захоронення тих, чиї родичі були живі. А тих, кого нікому було забрати, так і залишили.

Ось це єврейське кладовище наполовину пішло під воду, інша частина досі є на пагорбі. Хрести та пам'ятні плити можна побачити прямо на березі. Їх омивають води Дністра. На надгробках ще можливо прочитати імена покійних та дати.

Місто-фортеця зникло навіки!

27 жовтня 1981 року, колись місто-фортеця, а в наш час - мальовниче містечко Калюс Новоушицького району Хмельницької області, яке знаходилось там, де річка Калюс впадає в Дністер, припинило існування та було виключено з облікових даних. Місто Калюс проіснувало близько восьми століть. Пережило багато потрясінь та злетів, завжди було прогресивним та заможним. Зник Калюс в наш час, коли людина захотіла підкорити природу та повернути річки в потрібне русло. І тільки дорога з бруківки, яка вела до села, тепер веде у безодню вод Дністра.

Читайте в наступних публікаціях:

Чому саме хрести та надгробки досі у воді та яке неподобство побачили журналісти Vlasno.info на старовинному кладовищі Калюса, читайте незабаром на нашому сайті.

Читайте також про те, що Сарматське море колись було на місці Дністра та частині території Вінниччини.

Фото авторки