Козятинський залізничний вокзал – найстаріший в Україні. Цьому шедевру архітектури 126 років. Тут обідав Микола ІІ зі своєю родиною. Навідувався кілька разів Гітлер. Знімалось багато фільмів.

Автором цієї величавої споруди у вигляді білого пароплаву серед рейкової мережі є добре відомий в Україні і в далекому зарубіжжі митець, архітектор Валеріан Куліковський (1835-1910), представник раціоналістичного напрямку архітектури історизму.

Керував будівництвом 28-річний, на той період молодий інженер, а в майбутньому відомий український архітектор Олександрч Кобєлєв (1860-1942). Будівництво приміщення було розпочато у 1888, а незабаром, в листопаді 1889 року було завершено.

А ще вокзал був просто зручний, як на той час: білетні каси, телеграф, камери зберігання... Плюс унікальне географічне розташування на перетині важливих залізничних магістралей. У 1899 р. вийшов «Илюстрированный путиводитель по Юго-Западным железным дорогам», в якому писалося, що «...Козятин чи не найважливіша вузлова станція Південно-Західної залізниці з одним із кращих вокзалів всієї російської рейкової мережі. Козятин – буфетна станція. За існуючим розкладом потягів зупинки в Козятині випадають на час сніданку, обіду та вечері...

До речі, на той період лише Козятинська, Жмеринська та Київська станції мали своє індивідуальне електричне освітлення, тобто невеличкі електростанції.

Головною окрасою цієї неповторної споруди була надзвичайно вишукана бронзова люстра, що прикрашала по центру буфетну овальну залу вокзалу (сучасний ресторан "Імператор"). Існують цікаві версії з приводу долі цього справжнього витвору мистецтва, пов'язані з окупаційним періодом. Подейкують, що сучасна люстра – копія того зразка. Виготовили її німці, намагаючись вивезти шедевр кінця XIX століття за кордон. Люстру виявили під час визволення Одеси в одному з портів. Тепер вона прикрашає своєю неповторністю ніби-то Одеський оперний театр.

Самобутності козятинському вокзалу не бракує. Наприклад, на його території були аж три пам'ятники Леніну! Але під час майдану вони всі були знесені.

Чимало років на вокзалі у вагоні... живе сім'я. Таку домівку родина отримала у 1991 р., коли переїхала до Козятина за направленням – обслуговувати пересувні залізничні підстанції. Під час розпаду Союзу не склалося з житлом. Відтоді з тимчасового вагон-квартира перетворився на постійне місце проживання на запасній колії.

А ще в 2008 році на вокзалі знімали кіно. Ще наприкінці травня все місто обклеїли оголошеннями – запрошували всіх бажаючих взяти участь у масовці гучного фільму «СМЕРШ-2». «Про шпигунів» тут, звичайно ж, дивилися, так що коли в місто приїхала знімальна група, на оглядини прийшло близько двохсот бажаючих знятися в кіно! Взяли майже всіх.

– А чого ж відмовлятися? Обіцяли за повний робочий день кожному гарячий обід і 75 гривень, причому і дорослим, і дітям однаково, – діловито пояснила місцева жителька 37-річна Тетяна Москаль. – Я привела своїх 14-річного Андрія та 11-річну Настю. Дітей взяли, а мене немає. Адже вибирали худеньких – режисер сказала, що в 44-му товстих не було.

Зараз вокзал відреставрований і виглядає як в день відкриття у 1889 році. Він не перестає вражати своєю величністю навіть зараз.