Що ви знаєте про Азербайджан? Назву столиці? Добре. Те, що в цій країні добувають нафту? Дуже добре. Кавказ та Каспійське море? Просто чудово.

Але якщо на цьому ваші уявлення про Азербайджан закінчуються – це не дивно. Адже для багатьох українців ця країна – майже справжня terra incognita.

Такою вона була і для співзасновниці вінницького туристичного клубу «Бідняжка» Майї Пчьолки – доки вона сама не відвідала Азербайджан та на власні очі не переконалась у тому, що поєднання історії та сучасності – це не просто метафора, а реальність.

Гостинність понад усе

Одне найбільших вражень від цієї кавказької країни – це гостинність її мешканців, яка анітрішки не поступається добре знайомій українцям грузинській.

Азербайджанці готові приймати тебе в гостях хоч кожен день, віддавати все, що мають, допомагати. Коли ти питаєш дорогу, якщо людина не знає, вона знайде того, хто знає. Навіть якщо це матуся з дитиною, вона піде приведе людину, яка тобі допоможе, – ділиться із Vlasno.info своїми враженнями Майя.

Мовного бар'єру вона не відчувала: старше покоління, яке виросло за часів Радянського Союзу, добре знає російську. А ось молодше більше орієнтується на англійську, адже вважає її важливішою в сучасному світі.

Утім, таке прагнення сучасності не заважає азербайджанцям, і старим і молодим, шанувати та берегти традиції. Зокрема – щодо поваги до старших.

Якщо заходить чоловік старшого віку – молодший обов'язково поступиться йому місцем, – розповідає Майя.

Сподобалося їй і ставлення до жінок:

Ти відчуваєш себе богинею. Азербайджанці дивляться на тебе, роблять компліменти. Приїжджаєш в Україну – знову звичайна жінка, – пояснює Майя різницю.

З іншого боку, саме слово чоловіка в Азербайджані є законом, і саме чоловік все вирішує. Це навіть не обговорюється і стосується як старшого, так і молодшого покоління.

Утім, у самому Баку патріархат не так відчувається, як у сільській місцевості. Там жінки досі закривають обличчя, а побачити їх у шортах чи в спідниці, що відкриває ноги, неможливо.

У самому Баку теж можна побачити жінку в паранджі, але це залежить від чоловіка: скаже одягнути – і ти одягаєш, – розповідає Майя.

І це при тому, що влітку температура в азербайджанській столиці може сягнути 45 градусів та навіть вище.

Селфі на заправці

Рятує від такої спеки чай, якого азербайджанці протягом дня випивають дуже багато. І це спочатку дивує – так само, як і звичай подавати у ресторанах варення: з інжиру, кабачків, кавунів, оливок...

Але що дійсно вражає в Баку, так це його архітектурний стиль.

Підлітаєш на літаку – а місто горить. Вони (мешканці Баку – авт.) витрачають дуже багато коштів на те, аби це було місто вогнів. Підсвічуються всі споруди, навіть житлові будинки. І ти ходиш о другій годині ночі – а таке враження, ніби день, – змальовує свої враження Майя.

За її словами, в Азербайджані працюють «дуже круті» архітектори, і працюють вони на дуже високому рівні. Вимагають від митців, аби ті «викладалися по максимуму». І при цьому дуже добре спонсорують.

Саме тому навіть автозаправки в Азербайджані варті того, аби зупинитися на них не лише для поповнення баку пальним, а й заради фото. Дивують і підземні переходи: вази, картини, ідеально біла мармурова підлога – така ж ідеальна, як і дороги в азербайджанській столиці. Саме на них щороку відбуваються всесвітньо відомі перегони «Формула-1».

Раніше в Баку був просто пісок. Але кораблями завезли землю та насадили багато зелені. На це витрачається дуже багато коштів. Кожне дерево доглядається, кожне дерево поливається, – розповідає Майя.

 

Нафта під ногами

Аби побачити Баку цілком, варто піднятися на гірський парк, що розташований над містом. Зробити це можна на фунікульорі, але краще – сходами, з кожної з яких відкривається неповторний краєвид.

І в центрі цього сучасного міста – старовинна частина Баку, Ічері-Шехер. Вона добре відома тим, хто дивився «Діамантову руку». Вулички, якими гуляли герої фільму, анітрохи не змінилися, тому туристи добре знають, де саме потрібно впасти, як впав головний персонаж, послизнувшись на банановій шкірці.

Утім, в Баку під власними ногами, просто на власному подвір'ї можна знайти дещо набагато цінніше: нафту.

Ти копав город – і тут нафта. Ти маєш зателефонувати і повідомити про це, бо нафта є державною власністю, – розповідає Майя.

Саме «чорне золото» робить непридатним для купання Каспійське море в межах Баку. Аби поплавати, потрібно виїжджати за місто. Там створено цілий комплекс для відпочинку: лежаки, басейни, ресторани – та дачі, на які у спекотну пору переїжджають заможніші мешканці азербайджанської столиці.

Пляжний сезон у цій місцевості розпочинається у середині червня та триває до середини серпня, хоча українці спокійно купалися і в травні.

Там дуже сильні вітри, просто зносять. Сукню надіти не можна, потрібно її постійно притримувати, – розповідає Майя.

Інтерактивна давнина

Звичайно, є що побачити в Азербайджані і окрім його столиці. Наприклад, селище Лагіч, де з давніх давен живуть майстри, які виготовляють різні вироби, у тому числі прикраси, що так полюбляють азербайджанські жінки. Щоправда, дістатися туди важко: їхати потрібно гірським серпантином, і дорога важка.

Ще одна туристична атракція Азербайджану – скельні малюнки Гобустану, які створювалися у період із часів мезоліту і по середні віки.

Побачити їх у збільшеному розмірі та дізнатися про них можна у розташованому на території археологічного заповідника музеї. Його «фішка», каже Майя, – це інтерактивність. Саме завдяки тому, що в цьому музеї можна багато чого погортати та понатискати, діти тут не нудьгують, а починають цікавитися історією.

Інтерактивним є також і музей третього президента Азербайджану Гейдара Алієва, де можна побачити подарунки, які він отримував.

Азербайджанці дуже підтримують свого президента, його слово для них дуже важливе, – наголошує Майя.

 

Читайте також: Шляхами Джеремі Кларксона: чому на румунське гірське шосе потрібно виїжджати на самому світанку 

Фото надала Майя Пчьолка