Для тих, хто у нашому місті проїздом, і між потягами має небагато часу, все-таки існує можливість «побачити Вінницю» за кілька хвилин. Варто лише перейти на «зворотній» бік залізничного вокзалу по підземному переходу, звернути вліво і пройти між старими коліями сотню метрів. Там, за деревами, з усіх боків оточена рельсами причаїлася затишна вулиця – Станція Вінниця. Складається вона з кількох одноповерхових будинків та однієї триповерхівки. Поте за сучасними прибудовами важко розпізнати колишні «бараки»: у кожної квартири з'явилась прибудова, акуратний ганок, а в когось і власне подвір'я.

Першими, хто зустрічає гостей вулиці - собаки. Загнати їх виходять дві молоді дівчини з дитячим візочком.

- Цим будинкам уже багато років, їх побудували для залізничників, - говорить «двічі вінничанка» Олена. – Мій тато отримав тут житло років 15 тому. У нас тут як одне подвір'я: всі всіх знають, всі один до одного ходять.

Дійсно, вулиця дуже затишна, дорога вузенька, якраз для однієї автівки, край дороги – мотузки для сушіння одягу, просто на дорогу виходять ганки.

- У нас тут багато дітей, переважно, молодь живе, - додає сусідка Олени Каріна. – Нічого особливого тут не відбувається, але поїзди коли їдуть, то чуємо всі.

Жителі вулиці показують таємну стежку: через невеличкий город є сходи нагору, на рельси. Під низом дамба, тече струмок. Місце дуже затишне і мальовниче, а коли дивитися на ньго зверху з залізничних колій, воно ховається за деревами. Щоб побачити «Вінницю» у Вінниці, треба постаратися.

Фото: Ірини Басенко