У ньому вінчався Михайло Коцюбинський

Головний православний храм у Вінниці побудував італійський архітектор Паоло Фонтана за замовленням Михайла Грохольського як Домініканський костел. Зараз тут Спасо-Преображенський кафедральний собор.

Побудували його в 1758-1760 році на місці зруйнованого дерев'яного монастиря. Крипта костелу стала родовою усипальницею графів Грохольських.

У 1835 році царський уряд скасував домініканський кляштор і в 1839 році костел став православним собором. В 1847 році собор відвідав Микола I з синами Олександром і Миколою. Через рік Микола І власноручно підписав проект реконструкції Преображенського собору, яку через нестачу коштів почали лише в 1860 році.

У 1855 році настоятель собору протоієрей Порфирій Вознесенський звернув увагу на те, що багато парафіян майже не відвідують церкву взимку. Причиною був холод, від якого страждали також і священнослужителі. Тому було прийняте рішення про будівництво теплою церкви, яку за порадою архітектора Кулаковського влаштували в нижній частині собору, де була крипта (сімейний склеп) роду Грохольських.

У 1864 році в Преображенському соборі хрестили письменника Михайла Коцюбинського. Хрестив дитину настоятель отець Порфирій Вознесенський. У цьому ж соборі Коцюбинський вінчався.

У травні 1916 Преображенський собор відвідував Микола ІІ.

Після революції 1917 року, всі три шатра прибрали, а трохи пізніше знесли і башти. Весною 1920 року в соборі побували Симон Петлюра і Юзеф Пілсудський. У 1922 році собор був пограбований радянською владою.

Двічі собор закривали. Перший раз у 1930 році. Тоді храм перетворили на гумовий склад, і вдруге в 1962 році, коли в церковному приміщенні розмістився спортзал.

– Я тут займався Дзюдо, ходили сюди на тренування і займалися, як у звичайному спортзалі. Зараз у центрі храму, де висить люстра, тоді висів звичайний канат, – каже вінничанин В'ячеслав Боднар.

У 1980-х роках у приміщенні храму облаштували зал органної та камерної музики, який проіснував до 1990 року. В цьому ж році за рішенням обласної та міської влади в соборі знову відновили богослужіння.

– Тут був прекрасний орган. За звучанням він був одним з кращих в СРСР. Дуже шкода було, коли його зруйнували, – каже пенсіонерка Ганна Береза.

Ще якийсь час тривало протистояння між представниками управління культури і віруючими, поки орган не був демонтований і перенесений в сусідній Капуцинський костел і поки тодішній міський голова Дворкіс офіційно не передав церкві документи на соборну будівлю.

В даний час храм належить прихожанам Української православної церкви.











Фото Влада Боднара