Перший вокзал збудували у 1870-х роках, коли провели залізничну гілку Київ-Балта-Одеса. Він з себе представляв таку собі дерев'яну церкву з дзвоном, який дзвонив, коли приїжджав поїзд. Це був тимчасовий вокзал.

У зв'язку з будівництвом залізниці за наступні сорок років Вінниця збільшилася в три з половиною рази, а по товарообігу вийшла на перше місце в Подільській губернії.

Кам'яний вокзал збудували наприкінці ХIХ століття. Це був невеликий вокзал, який відповідав розмірам нашого, тоді ще маленького провінційного містечка.

Після тяжків років становлення нової країни у зв'язку зі збільшенням темпів індустріалізації і зростанням міста, будівля вокзалу була вже мала для потреб області: Вінниця у 1932 році отримала статус обласного центру.

Тому в середині 30-х років ХХ століття було прийнято рішення про будівництво нового великого залізничного вокзалу. Третю будівлю побудували імовірно у 1939 році. Спорудження було виконано в стилі радянського монументалізму.

Новий вокзал протягом декількох років бачив, як стрімко росло і розвивалося соціалістичне місто. Платформи та зали станції вже менше заповнювали люди у формі. Все більше зустрічалися цивільні: студенти, фахівці, що приїхали в наше місто на будівництво нових заводів, дівчата в легких сукнях, що їдуть до моря.

За своїми задумом та перспективами будівля могла б служити вінничанам і по сьогоднішній день, якби не Велика Вітчизняна війна. Нова будівля була здана в експлуатацію у 1952 році, 63 роки тому.

Новий вокзал бачив остаточне становлення нашого міста не тільки як центру сільськогосподарського регіону, але і як великого промислового центру. Недарма перед входом були встановлені дві статуї: зліва — працівника, а праворуч дівчини-колгоспниці. У ліпнині фасаду і холу можна побачити великі вінки, які зображають плоди сільськогосподарських культур. Вокзал, як ворота міста, давав зрозуміти, в який регіон приїхав гість. На жаль, статуї до наших днів не збереглися.

29 жовтня 2002 було розпочато реконструкцію вокзалу. За рахунок демонтажу одного шляху була розширена друга платформа. Підземний перехід повністю перебудований: його
розширили і продовжили до третин платформи. Він став найбільшим підземним переходом в нашому місті.

— Я обожнював стояти на залізничному мосту і спостерігати як піді мною проходять потяги. Шкода було, коли його прибрали у 2003 році. Сам відреставрований вокзал здавався тоді просто неймовірним, в порівнянні з тим, який він був раніше. Підземний перехід став величезним, — каже вінничанин Дмитро Яневський.

Використовувалися матеріали depo.vn.ua

Фото автора