Біля села Ялтушків Барського району на початку 1930-х роках побудували три ДОТа, які мали захистити західні кордони СРСР. Коли влітку 1941 року німецька армія просувалася в глиб української території, ці ДОТи не перешкодили окупантам. 15 липня 1941 року німці швидко зайняли село. Напівзруйновані ДОТи можна побачити і зараз.

Але це не єдина цікавинка, яка приваблює туристів. На території Ялтушкова знайдено багато доказів того, що тут було два поселення трипільців. Село знаходиться в долині річки Лядова, біля якої були виявлені найдавніші поселення у Вінницькій області.

У 1721 році на кошти прихожан у Ялтушкові побудували нову, Свято-Троїцьку церкву. У храмі зберігався образ святого Миколая, створений у 1790 році ротмістом Бальтазаром-Момбенем. Коли під час великої пожежі 1859 року в містечку ледь не згоріла церква, віряни винесли ікону і вітер змінив свій напрямок. Цей храм проіснував до 1876 року, коли збудували іншу Троїцьку церкву.

Ялтушків був єврейським містечком. Євреїв почали знищувати у селі ще до того, як у нього увійшли німці. Зберігся унікальний документ: наказ №21 по Барській районній управі від 15 грудня 1941 «Жидівське населення Барського району, – сказано в ньому, – з 20 грудня цього року розміщується в ізольованих місцях (гетто) Бару і Ялтушкова ».

Без натяків – слово «єврей» з радістю замінюється новою владою більш звичним для нового районного керівництва словом «жид». А далі – слід зворушлива турбота про те, щоб єврейське добро не знищувалося, а дісталося «законним» власникам – місцевому населенню. Тому в параграфі 5 згаданого документа наказується: «жидівському населенню району у зв'язку з переходом в гетто забороняється руйнування житлових і нежитлових приміщень, які вони залишають».

– Приблизно у 1950 році в Ялтушкові на річці Лядова була відкрита човнова станція, чомусь названа всесоюзна. Пам'ятаю урочисте її відкриття. Всюди були прапори і портрети керівників партії. До вишки для стрибків у воду побудували дерев'яний настил. Грав духовий оркестр. Словом, було красиво й урочисто. Але поруч із доріжкою, посипаною піском, валялися надгробки з єврейського кладовища. Їх було чимало. «Недобре все це, не до добра!», – сказав батько, який був з нами. І справді, через рік вся ця краса померкла, настил покоробився і поламався, вишка похилилась і пішла під воду, – каже уродженець села Михайло Штейнман.

У радянський час село було передовим. Люди працювали на двох цукрових заводах, на машинно-тракторній станції. Ялтушківська селекційна станція дала країні знаменитий сорт насіння буряка «Ялтушківський однонасіннєвий». Зараз це все закинуто і розорене, як і в багатьох селах Вінниччини.



Дістатися до села можна автобусом з Західного автовокзалу з Вінниці.

Використовувалися матеріали: netzulim.org, фото зі сторінки спільноти "Ялтушків" у соцмережі Вконтакті