У Гайсинському районі знаходиться цікавий за своєю архітектурою Гранівський чоловічий монастир. Його назва походить від назви великого села Гранів, розташованого неподалік. Хоча Гранівський монастир розташований у селі Тишківська Слобода цього ж району. Маленьке село Тишківська Слобода, яка раніше називалася просто Слобода, налічує всього 55 осіб.

Під'їжджаючи до села Тишківська Слобода, можна побачити маківки у російській стилі. Це не що інше як купола Успенського собору Грановського монастиря. На жаль, це єдина збережена до наших днів церква цього монастиря. Архітектура храму виконана у стилі для російських церков XVII століття. Коли на неї дивишся, то відразу згадуються церкви з казок про Київську Русь.

Коли заснований монастир не відомо з причини відсутності документальних даних. У навколишніх селах існує легенда, що більше п'яти століть тому в цих місцях були дрімучі ліси. У восьми кілометрах від Гранівського замку, біля невеликого болота, на місці майбутнього монастиря оселився афонський чернець Онуфрій. Страждаючи від спраги, він викопав криницю, з якого забило джерело. Вода з нього відновлювала сили. Пізніше до нього приєдналися однодумці, так і зародився тут чоловічий монастир, а викопаний колодязь освятили на честь преподобного Онуфрія.

У роки богоборчої влади були відібрані земельні угіддя, розграбовані храми і келії, а у 1925 році монастир був зачинений. Доля ченців до теперішнього часу залишається не відома. У сорокових роках минулого століття у монастирі була колонія для безпритульних, а пізніше, тут розташовувалася військова частина. У роки Великої Вітчизняної війни при артобстрілі була зруйнована Свято- Преображенська церква. Після вигнання німецьких окупантів на місці монастиря функціонувала тільки Свято-Успенська церква як парафіяльний храм. В епоху хрущовської відлиги, храм був закритий, тоді останній раз пограбували храм. Невідомо, куди перезвезли бібліотеку та ікони. Багато будівель розібрали, спустошили монастирське кладовище. На місці монастиря залишився тільки Свято-Успенський храм, який зберігся тільки тому, що був узятий під охорону держави як пам'ятник архітектури. У 80-х роках храм був знову відкритий для служіння.

– Храм був у жахливому стані у 1990-х роках. Коли у 2008 році церкву освятили її поступово стали реставрувати. І до 2011 року храм став придатний для проведення служб і церковних потреб. Богослужіння проводяться тут кожен день, – каже місцевий мешканець Михайло.

Дістатися до Тишківської Слободи можна на автобусі з Центрального Автовокзалу з Вінниці з пересадкою у Гайсині.

Використовувалися матеріали svitouspenskiy.ucoz.com, фото: svitouspenskiy.ucoz.com