Вінницька область для фанатів замків та фортифікаційних споруд нічим не дуже цікава. Через бурхливе військове минуле нашого краю тут не зберігся у гарному стані жоден замок. Залишилися тільки руїни, та й ті майже всі вже поховані під землею.

Але у 12 кілометрах від Вінниці у Селищі, біля цілющого джерела, збереглися дві вежі від колись потужного Черленківского замку. Історія цього замку дуже цікава.

Черленків вперше згадується у 1620 році, історики датують його виникнення XIII сторіччям. Неподалік від поселення проходив Кучманський шлях і була розташована переправа через Південний Буг. У другій половині XIV століття литовські князі Коріатовичі побудували тут дерев'яну фортецю. Замок існував тут і в часи утвердження на подільських землях Речі Посполитої, і був одним з найважливіших оборонних пунктів на її східному кордоні. У 1448 році Черленків отримав Магдебурзьке право.

У 1624 році містечко було спалено у результаті нападу Буджацької орди. Мешканці Черленкова після зруйнування міста заснували поруч нове поселення з назвою Новий Черленків. Зараз цю територію займає село Бохоники. А старе поселення отримало назву Старий Черленків, яке згодом трансформувалося на Селище.

Кам'яний замок у Старому Черленкові збудував у середині XVII століття хтось з шляхтичів Черленковських – власників містечка. У 1640 році один з останніх представників роду, Анатас Черленківський, постригся у монахи греко-католицького ордену Василіян. Він запросив ченців з Почаєва і подарував їм сусіднє село Ровець. У 1648 року до них приєдналися монахи-домініканці, які втекли із зруйнованого козаками домініканського монастиря у Вінниці. Неподалік від замку ченці обох орденів збудували монастир.



Кляштор у Черленкові виглядав трохи по-дивному. Це був такий собі подвійний монастир, де на першому поверсі монастирських приміщень жили ченці домініканського ордену, а на другому – василіани. До наших часів в центрі села по дорозі до замку збереглися руїни дзвіниці монастиря, які фактично знаходяться на городі одного з місцевих мешканців.

В середині XVIII століття власниками Черленкова стають шляхтичі Щеньовські. Близько 1750 року господар містечка староста Станіслав Щеньовський відбудував замок, укріпив його гарматами та розмістив в ньому постійний гарнізон.

Його нащадок, брацлавський воєвода Онуфрій Щеньовський, брав участь у Барській конфедерації і був розбитий московськими військами під Білою Церквою у 1768 році. За наказом царського уряду він вимушений був розібрати замкові стіни, внаслідок чого фортеці втратила оборонне значення. На протилежному березі Південного Бугу він звів нову резиденцію в стилі неоготики, яку знищили під час революції.

Від замку залишилися руїни двох веж, які розташовані на високій терасі нам меандрами річки. Збереглися і залишки замкових фундаментів, а також підземні ходи із скарбами, які, за переказами, вели аж до Вінниці.

Найкраще збереглася двоярусна шестигранна вежа. З початку 1800-х років вона була перетворена на родинний склеп Щеньовських. Її прикрашав купол зі шпилем, а про колишній оборонних характер вежі нагадували амбразури у нижньому ярусі. Цинкові труни у склепі, як у казці, висіли на ланцюгах. Всі поховання знищили більшовицькі окупанти після революції, труни були викинуті з башти.

У 2007 році один із вінницьких підприємців хотів тут відреставрувати замок за власним проектом. Зробити тут ресторан та розважальний центр, але це згодом «заглохло».

– Коли робили ремонт мосту через Південний Буг у Селищі років шість тому, то біля руїн замку провели через ріку тимчасовий міст. За проїзд по ньому брали кошти, начебто 15 гривень, не пам'ятаю. Зараз цей міст знаходиться на шляху між селами Бохоники та Лани, – каже місцевий мешканець дід Микола.

Дістатися до Селища можна автобусом з кінцевої трамвайної зупинки Електромережа.

Використовувалися матеріали ukrainaincognita.com, фото: wikiwand.com, invtur.com.ua та зі спільноти "Замки і фортеці України" у соцмережі ВКонтакті