Вінницькі благодійники та художники організували арт-захід для особливих діток та їх матерів. 14 діток три тижні творили найрізноманітніші сюжети картин, аби довести всім вінничанам, що вони такі як всі, повідомляє Vlasno.info.

– Ідея такої благодійної акції виникла дуже спонтанно, я вирішила організувати для п'ятьох діток та їхніх матерів день арт-терапії, в який вони могли б розслабитись і звільнитись від буденних проблем. На мою ідею відразу відгукнулись дівчатка-художниці і ми провели перше заняття. Досвід був настільки вдалим, що виникло бажання його продовжити. Моя знайома Ольга Ладова стала нашим спонсором, вона нам купила все необхідне для картин від фарб до кісточок. І ми почали сміливо запрошувати більшу кількість діток, так поступово їх число зросло до 14, – розповідає організатор акції очільник громадської ініціативи «З миру – по нитці» Мирослава Слободянюк. – Відверто кажучи, я сама не очікувала таких успіхів від діток, вони малювали не просто картини, а справжні шедеври.

Три тижні на заняттях в студії діти творили самі різноманітні картини, сюжети яких повністю відрізнялись одна від одної, можна було побачити все від зриву на Чорнобильській АЕС до доньки Герміони. А допомагали їм в цьому професійні художниці Марина Завальнюк та Анна Борачук.

– Досвід роботи з особливими дітками був для мене першим. Звісно, в процесі виникали певні труднощі, але ми впевнено їх додали з допомогою мам, які були присутні на занятті. Таким діткам з вадами розвитку арт-терапія допомагає розширити уявлення про навколишній світ, розвинути дрібну моторику рук, дозволяє отримати позитивні емоції, привчитися до творчості, розвинути самостійність та позбутись психологічних меж, страхів (раптом не вийде так, як потрібно), – розповідає Анна Борачук.

У заході взяли участь дітки з синдромом Дауна, аутизмом, ДЦП, різним порушеннями мовного апарату, з вродженою прогерією та епілепсією.

1. Євгенія Косницька

8 років. Вона наполовину гречанка, то вдома її називають на грецький манер – Нія. Має вроджений синдром Дауна.

Це дівчинка – «дюрассел». З характером, хитруля, але дуже ласкава і компанійська. Нія дуже любить плавати, стрибати і малювати. А зараз ми почали займатися гімнастикою, і вже знайшли тренера, яка не боїться розкрити її талант. Просто тут потрібно докласти більше зусиль і повірити, що вона зможе. Як і кожна, справжня жінка, вона дуже любить ходити за покупками по магазинах. Любить ляльок, красиві сукні, сумочки. А ще їй подобається читати з мамою книжки та грати в доктора, – пояснює нам мати дівчинки Наталя Косницька. – Такі заходи – це місток між реальністю і стереотипами. Це приклад, що з появою дитини з особливими потребами в сім'ї життя не закінчується.

2. Марина Мельник

8 років, хворіє на епілепсію по типу Роланда

– Любить конструктор Лего, м'який пластилін, малювання, вокал, вигадує настільні ігри і сама малює схему гри. Має цікаве хобі – дослідження дельфінів, мріє стати тренером дельфінів та лікувати безкоштовно дітей! Успіх в тому, що вона подолала страх води і самостійно перепливає басейн 10 м, глибина 5м, навчилась пірнати, – говорить мама Оксана Мельник. – Дуже важливо розказувати про таких діток. Що вони такі, як усі, а їм не вистачає толерантності від людей.

3. Любов Козак

7 років, навчається у 2 класі. Діагноз - спастичний правобічний геміпарез внаслідок перенесеного вірусного енцефаліту.

– Вона є шульгою, тому писати дається важкувато, а от малювати любить дуже. У неї мрія – намалювати картину про схід або захід сонця. Любить вірші, тварин, а надто коней і дельфінів, полюбляє подорожувати. Важливо, що маємо можливість взяти участь у даному заході, – каже мама дівчинки Анна Ковальчук.

4. Володимир Маєвський

13 років. Діагноз – наслідки білірубінової енцелофопатії (форма ДЦП).

– Любить все про монстрів, особливо про Чорнобиль. Мріє там побувати. Важко адаптується до незнайомих людей, але вже коли познайомився, то його не зупинити. Хоче знати що, де та коли. Дуже любить обійматися і ніжитись. Обожнює відвідувати кінотеатр, пікніки, подорожі на авто, – каже мати хлопця Заріна Маєвська. – Також любить ходити з татом в тренажерний зал. Замкнене коло спілкування це одна із бід наших дітей, чужі рідко їх сприймають добре. Під час таких заходів діти знайомляться із таким невідомим їм навколишнім світом, вчаться жити повноцінно (без тикання пальцем на них).

5. Ігор Самойленко

14 років. Аутизм. Не розмовляє.

– Користується альтернативною комунікацією за допомогою картинок. Дуже гарно плаває, їздить на велосипеді. У Спеціальній Олімпіаді отримав 1 місце у змаганнях по плаванню. Про труднощі можу сказати реальність така, що якщо нас біля Ігоря не буде, його запхнуть в психіатричну лікарню, де ніхто не буде гратися ні з альтернативною комунікацією, ні з аналізом поведінки. Просто замкнуть десь чи прив'яжуть. Зрозуміло, довго так дитина не буде жити. Для мене важливі такі заходи, бо це об'єднання навколо існуючої проблематики. А також підтримка та розуміння, що поруч небайдужі люди, – говорить мама Олеся Самойленко.

6. Денис Зацерковний

12 років, має розлади аутистичного спектру, невербальний ( не розмовляє).

– Любить та вміє плавати. У вільний час допомагає готувати на кухні, вміє робити чай, салат, смажену картоплю. Дитина не розмовляє, тому виникають складнощі у навчанні, спілкуванні. Частково використовує жестову мову, але в нашій освіті вважається, що жестова мова лише для людей з вадами слуху. І тому навчання майже обмежене. На заході є можливість показати та прийняти наших діток, – каже мати хлопчика Людмила Зацерковна.

7. Марія Гнатик

13 років. Марійка єдина у нашому місті дівчинка з синдромом Дауна, яка навчається у звичайній загальноосвітній школі у п'ятому класі.

– Весела, запальна та дуже цілеспрямована дівчинка, має безліч друзів та приймає активну участь у громадській діяльності. Моя «Сонячна» Маша не вважає себе особливою, а її можливості зовсім не «обмеженні». Вона обожнює танці та музику. Вже шість років займається в танцювальній студії «Шахіна». Завдяки наполегливій праці та постійним тренуванням має вже певні досягнення, приймає участь у багатьох культурно-масових заходах, змаганнях, фестивалях, благодійних акціях. Також займається гімнастикою, слідкує за фігурою, тренує прес. Любить гарний одяг та стильні зачіски, вже більше року займається у модельній студії, – ділиться досягненнями донька – Тетяна Гнатик. – Своїм прикладом намагається зламати стереотипи та на власному прикладі показати, що недосяжних вершин не існує, потрібно лише чітко сформувати свою мету та наполегливо до неї йти! Такі проекти є дуже важливими і кожний додає нам ще більше сил для того, щоб «стіна неприйняття» рухнула назавжди !

8. Ірина Хіміч

8років, з народження хворіє таким синдромом, як прогерія Хатчінсона-Гілфорда, тобто передчасне старіння.

– У вільний час дуже любить малювати, ліпити з пластиліну, складати конструктор Лего та гратися з домашніми улюбленцями: котом , хом'ячком та равликами. Потребує спеціального дороговартісного лікування, спеціального харчування, спецвзуття, – ділиться переживаннями мати дівчинки Діна Хіміч, –Завдяки таким заходам суспільство потроху змінюється, починає звертати увагу на проблеми особливих діток. Адже вони, дійсно, такі як всі, так само хочуть мати друзів, гратися, ходити в звичайну школу та на гуртки.

9. Данило Дякун

6 років, у нього затримка мовного і психічного розвитку.

– Раніше йому лікарі приписували ДЦП, але через нашу плідну працю з лікарями той діагноз відмінили. Варто відмітити, що Даня прийомна дитина, ми його з братиком забрали з дитячого будинку. У 2,4 роки він не вмів ходити, самостійно стояти, не просився в туалет, не міг їсти твердої їжі, не розумів звернення до себе, не говорив. Тепер майже все налагоджено, але ще поки погано говорить, є невелика затримка. Даня дуже радісний і сонячний. Неймовірно контактний і любить спілкуватися. Його люблять у всіх колективах. Я хочу, щоб завдяки таким проектам наших дітей помітили і запросили у своє коло інші діти, щоб наші діти жили і розвивались на рівних з іншими, – розповідає про свого хлопчика Юлія Дякун.

10. Артем Карвацький

6 років, синдром Дауна.

– Артeмчик ходить до садочка, два рази на тиждeнь займається з логопeдом-дeфeктологом. У 4 роки почав говорити, спочатку цe були окрeмі слова, зараз вжe формує прості рeчeння з 3-4 слів. Знає більшe 20 віршиків, при чому пам'ятає всі, – додає мати хлопчика Ірина Варчук. – Заходи такі потрібні, бо таким чином звичайні люди вчаться бачити людину, дитину, а нe діагноз. Наприклад, мeні нe потрібно, щоб мого Артeма любили, а щоб його навчилися приймати таким, який він є. Як тільки будe прийняття, будe всe іншe, і повага, і навіть любов.

11. Нікіта Кубар

6 років, з народження має діагноз аутизм.

– Ми вчимося в звичайній школі, нас дуже гарно прийняли. Нікіта дуже активний хлопчик. Читає, пише, додає і віднімає, але це все давалося нелегко, це важка щоденна праця за різними методиками, які я знаходила звідусіль. Микита ходить в художню студію, займається атлетикою. Активно бере участь в різних заходах, виставках. У школі зробили персональну виставку його картин, брав участь в спец-олімпіаді. Більше всього він любить машини, знає всі марки, малює їх, – розповідає мати хлопчика Вікторія Кубар, – Завдяки таким проектам люди дізнаються про наших дітей, і про те, що вони такі ж як усі!

12. Андріко Комплетов

6 років, синдром Дауна

– У вільний час грається машинками, в м'яча, дивиться мультфільми, любить допомагати на кухні. На успіхах ми не наголошуємо, ми живемо «тут та тепер» й насолоджуємося цим. В нас не виникає труднощів в звичайному житті та з прийняттям в соціумі. Наші труднощі полягають у тому, що у Вінниці освіта дітей з особливими освітніми потребами знаходиться на досить низькому рівні. Особливо не вистачає знань та підтримки в дошкільній освіті, фахівці не мають навичок працювати в команді та включати дітей в освітній простір, не існує міської програми. Багато викликів саме в цьому напрямку у батьків та фахівців, які потрібно долати разом, – розповідає мама Оксана Комплетова.

13. Ангеліна Гулевата

9 років, має вроджений аутизм.

– Відвідує малювання, захоплюється вивченням англійської мови, навчається в 4 класі у звичайні школі. Наша головна проблема, що Ангелінка дуже замкнена й важко знаходить контакт з людьми, через це важко з навчанням. Для неї такі заходи особливо важливі, адже вона вчиться на них довіряти незнайомим людям і розкривати свої таланти, – говорить мама Наталля Глевата.

14. Дмитро Драган

11 років, має вроджений аутизм

– Ми багато чим займаємося, ходимо на гімнастику, в басейн, і на гурток малювання, а зараз навіть почали вивчати програмування, – розповідає його мати Олена Драган. – Такі заходи необхідні для того, шоб дітки більше повірили в себе, мали якомога більшу кількість друзів.

Наступним етапом заходу буде виставка картин та знайомство з учасниками 15 грудня о 17.00 за адресою Пирогова, 112а в презентаційній залі «Кабінет».

Фото: Соломія Романова