«Спасибі», «merci», «danke», «thank you», «благодарю», «grazie», «dziękuję», «hvala», «köszönöm», «dankon», «falemnderit», «дзякуй», «obrigado», «tak» тощо. Схожі слова сьогодні частіш, ніж зазвичай, лунають у всьому світі.

Етимологія слова «спасибі» із староруської означає «спаси і збережи». На думку мовознавців, це слово – синтез двох: «спаси» і «Біг». Що ж до «дякую», то науковці схиляються до того, що це слово походить від польського «dziękuję», яке наші західні сусіди запозичили у німців.

Психологи кажуть, що слова подяки позитивно впливають на емоційний стан людини та її розумову діяльність при умові, якщо говориться щиро, від серця, а не як елемент етикету.

Скажімо, у туристичних путівниках та настановах для туристів часто вказується, що слово «дякую», вимовлене (нехай з акцентом) мовою тієї країни, до якої ви завітали, збільшує швидкість обслуговування, якість надання послуг та загалом створює сприятливий мікроклімат між жителями та гостями міста. Тож перед тим, як завітати до незвіданої раніше країни, запитайте у словника як мовою цієї країни звучатиме чарівне слово «дякую».

А от керівник підприємства чи установи, що регулярно дякує своїм колегам за виконану роботу може похвалитися дружнім та згуртованим колективом, що плідно та успішно працюватиме щодень.

Також психологам останнім часом доводиться говорити навіть про так званий ритуал «дякую – будь ласка», що створює позитивну атмосферу взаємин.

Між іншим, Міжнародне свято слів вдячності виникло зовсім недавно з ініціативи ООН та ЮНЕСКО. Це – вже друге схоже міжнародне свято. Ще одне святкують 21 вересня, Всесвітній день Вдячності.

Перевірено на практиці, що чим частіше людина дякує, тим більше хорошого та позитивного вона отримує взамін. Тому давайте просто дякувати: сонечку, що не втомлюється нам світити століттями; батькам, що привели нас у цей світ; друзям та коханим, що є поруч у радісні та тривожні моменти; бійцям із зони АТО, завдяки яким над нами – мирне (відносно) небо.

Вечірнє сонце, дякую за день.
Вечірнє сонце, дякую за втому.
І за лісів просвітлений Едем,
І за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт,
І за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
За те, що вчора встигло оддзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
Котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде твоїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
За цю потребу слова, як молитви.

(Ліна Костенко)