Усіх, хто мявкає, мурчить та царапається сьогодні слід привітати, адже 1 березня за ініціативи ООН відзначається Міжнародний день котів. Спеціально до цієї дати Vlasno.info вирішило поцікавитися життям вінницьких бездомних пухнастиків, яких на вулицях міста тисячі. Їх життя абсолютно різне: хтось ситий, здоровий і цілком задоволений долею, а хтось голодує, хворіє і потребує людської допомоги.

Щоб розповіли про себе хвостаті, якби вміли говорити? І що реально думають про чотирилапих безхатченків люди? Про це читайте у нашому матеріалі.

Кіт "у маслі"

– Я все життя живу на вулиці, неподалік від тролейбусної зупинки, – каже чорно-білий вінницькій кіт Мурчик. – Тут магазинчик недалеко, і мене завжди підгодовують добрі жінки, які там працюють. Цілими днями я солодко дрімаю на зупинці, особливо коли світить сонечко і можна погрітися. В очікуванні тролейбусів люди часто граються зі мною та дають щось поїсти. Ось, якийсь перехожий дав мені сардельку, але мені до неї справи немає, я ситий. До того ж не люблю я цих напівфабрикатів, я їм, здебільшого, курку. Одним словом, своє життя біля зупинки я не проміняю на будь-яке інше. Мене і тут не погано годують!

– Я даю йому їсти щодня, – розповідає про Мурчика продавчиня магазину. – Підгодовую курячими шийками, реберцями, сосисками, та і люди його підгодовують. Цей кіт тут не один, до нас ще і руда кішечка приходить, і собаки.

Леді на прогулянці

– Взагалі-то я домашня, просто на прогулянку вийшла, - муркочить сіренька жовтоока кішечка Моніка, вдягнута у чорний ошийник. - Мені необхідне свіже повітря, бо незабаром я стану мамою. Так, є образливий стереотип, що ми коти, "одружуємося" у березні, але все це міф. Ви ж бачите, сьогодні лише перший день березня, а я вже давно з животиком. І взагалі, нема коли мене з вами розмовляти, скоро вже йти додому обідати, мур!

Перелякане кошеня

– Мене звуть Кіті, і я живу в одному з дворів у центрі міста, – трохи сумно розповідає про себе молода кішка черепахового кольору. – Мені холодно і некомфортно просто неба, і я дуже всього боюся. Ось і зараз я сиділа себе на пеньку, аж раптом мене злякав якийсь гуркіт, від якого я сховалася під машину. От було б добре, якби хтось забрав мене додому!

Господар двора

– Не зачіпайте мене, бо буду царапатися! – погрожує масивний рудий кіт Барон. – У цьому дворі я головний! Всі коти мене бояться, а всі кішки у мене закохані! Я тут що хочу те і роблю, це моя територія! Хто ви такі, щоб мене фотографувати?

Справжні друзі

– Ми постійно разом, я і Барсик — говорить біленька кішка Білочка — Гріємо один одного, коли холодно, разом шукаємо їжу. Не розлучаємося. Але Барсик хворіє, і за нього дуже переймаюся.

– Я багато разів казав Білочці не ходити зі мною, бо я хворий – мявкає сірий кіт Барсик, в якого через хворобу відсутнє хутро на шиї. - Але вона каже, що я потребую допомоги і піклується про мене. Вдячний їй.

– У нашому районі багато бездомних котів, а бабусі постійно їх підгодовують. Звісно, це само по собі добре, але ж тваринами ще і держава має опікуватися. Треба займатися стерилізацією, лікуванням, бо їх вже ну дуже багато, і серед них є і хворі. Через них можуть заразитися і домашні тварини, і діти... – розмірковує пан Анатолій, що живе у дворі Білочки і Барсика.

P.S. Всі імена котів вигадані. І не забудьте сьогодні привітати своїх домашніх улюбленців!

Фото Vlasno.info