Борщ, рецепт якого реконструйований за дослідженнями Трипільської культури та налічує більше шести тисяч років, варить для вінничан дослідник та етнограф Кузьма Федченко. Vlasno.info також побували на гостинах у Кузьми, який, до того ж, є учнем тибетського шамана, та теж долучилися до приготування унікальної страви.

У рамках туристичної поїздки турклубу "Бідняжка" виїжджаємо до села Буша Ямпільського району, яке відоме тим, що знаходиться в містичному місці. Тут сходяться у єдине русло три ріки, тут є тисячолітній язичницький храм Перуна, а ще — порослий лісом та навислими над рікою Бушанкою скелями Гайдамацький яр, у якому, за легендами, козаки сховали золото.

У рамках подорожі є один цікавий пункт — приготування і частування трипільським борщем у цьому таки Гайдамацькому яру.

— Найголовніший інгредієнт — бушанська вода, — жартує Кузьма Федченко, коли при в'їзді в село спиняється аби набрати у бутлі води з джерела, що тече просто з-під землі та впадає в ріку Мурафу.

Кузьма Федченко

У самому яру для відпочивальників є рекреаційна зона зі столиками, проте дістатися туди на авто не можна, тож всі заготовки для борщу треба пронести кількасот метрів у руках.

Розпаливши багаття найперше кип'ятимо воду, а в меншому казані готуємо зажарку.

— Борщ готуємо без м'яса, томатів і картоплі, — говорить Кузьма, — адже пасльонові на території України з'явилися не так давно — років двісті тому. Але багато хто , куштуючи цей борщ, навіть не помічає відсутності цих інгредієнтів.

Аби компенсувати відсутність м'яса, у борщі кладемо квасолю, яка насичена білком. Перед цим цілу ніч її настоювали у м'ятному чаї, потім закип'ятили у відварі тмину, базиліка, коріандру й білого перцю.

Коли квасоля прокипіла, додаємо січену капусту.

У зажарку також потрапляють не прості овочі. Наприклад, нашинковану моркву не менш як три години настоювали в олії, буряк маринували з лимонним соком.


— Відкриваю ведичний секрет: прянощі треба кидати на початку, в киплячу олію, і кип'ятити 20-30 секунд, тоді вони встигнуть віддати весь свій аромат, — говорить автор цього диво-борщу.

Суміш являє собою дивну квінтесенцію трав і приправ: у баночці настояні: часник в олії, коріандр, базилік, куркума, паприка, пастернак, корінь петрушки, селера, чотири види перцю. Загалом, близько двадцяти спецій.

Наприкінці до казана з зажаркою додається кріп, петрушка, зелена цибуля, болгарський червоний перець. Коли все добре обсмажилось, всі компоненти борщу з'єднались у великому казані.

Добре вкипілий борщ подали до столу для зголоднілих мандрівників.

— Ми були такі голодні, що, здавалось би, з'їли весь той казан, але на диво — борщ був дуже ситним і ми з'їли зовсім трохи. Здивувала присутність селери в борщі, а от те, що там нема картоплі, ми навіть не зауважили, і не одразу повірили, бо здавалося, що відчували її смак, — поділилися враженнями вінничанки Оля і Марина.

Їсти борщ просто так у Гайдамацькому яру не вдалося — Кузьма перед частуванням пустив по колу "чашу бажань" - кожен загадував бажання і по ковтку відпивав воду із тибетської чаші. А поївши, мандрівники спустилися в ущелину, аби попрактикуватися в горловому співі, якому їх навчав Кузьма Федченко. Тож теорію, що після їжі хилить на сон, трипільський борщ і його автор спростували дуже швидко.

Фото Ірини Басенко