Попри поважний вік, дідусь ще творить — пише вірші та пісні. Найбільше творів Михайло Кушпіта написав зі спогадів свого життя під час голодомору та з розповідей своєї матері про війну. При зустрічі з журналісткою Vlasno. info радо розповідав про своє життя та співав свої пісні.

Народився Кушпіта Михайло у селі Козлівка Шаргородського району, в селянській родині, де було 8 дітей. Після Голодомору вижили тільки троє. Свої твори Михайло Адолькович записує у зошит, але з нього не читає, адже пам'ятає все.

— Почав писати як тільки з'явився вільний час, як вийшов на пенсію. Співаю всюди як пораюсь з господарством, коли гості приходять, а коли дітки приходили колядувати я їм заспівав частушки для дітей "Весілля в лісі", — розповідає Михайло Адолькович. (починає співати)

"Ой там в лісі за дубом зібралось застілля —

Заєць сватає сову, справляють весілля.

А горобчик — славний хлопчик на сопілці грає

І сюди, і туди швидко витинає..."

— Коли татові було 4 роки — був Голодомор, односельчани, які жили в Молдові, вирішили провідати своїх родичів у нашому селі. Батько розповідав, що він дуже схуд, коли ці люди його побачили запропонували батькам віддати його. Батьки розуміли, що іншого вибору, щоб вижив син немає, і віддали його. 30 кілометрів його несли на руках, а на залізничній станції в Ярошинці потягом поїхали в Молдову. З часом вже почав вивчати молдовські слова, а додому коли прийшов то батьки були старенькі та зпочатку він не впізнав їх. Про це він написав вірш, — розповідає дочка Михайла Адольковича Галина..

"...Лежу я на лавці, думаю вмирати,

Із Молдови якась бабця заходить до хати,

А було, це як казали в неділю святую,

Дайте мені цю дитину я її врятую...

То не рідна моя бабця, та з нашого роду...."

З особливим сумом та сльозами в очах дідусь співає пісню, яку він написав з власних спогадів про Голодомор. Кожне творіння-спогад Михайла Адольковича — крик душі людини, яка пережила Голодомор.

"Мамо ж моя, мамо, Україно мила,

За що ти державу голодом морила....

Мамо ж моя, мамо вже не хочу їсти.

Дуже тебе прошу біля мене сісти.

Мамо моя, мамо я тебе благаю

Побудь коло мене, бо я вже вмираю..."