22 грудня — Ганни. Цей день пов'язаний із непорочним зачаттям праведною Анною дочки Марії, Матері Ісуса Христа, у християнській традиції припадає на 22 грудня.

Свято припадає на день зимового сонцестояння, після чого сонце «повертає на літо, а зима – на мороз». Відтак казали: «Прийшли Ганки — сідай у санки!».

Вагітні у цей день остерігалися працювати, а в народі свято називають «родинами сонця».

З Дня Ганни починали готуватися до свят і жінки: мастили та прибирали оселі.

До Дня Ганни відносять і спостереження, пов'язані із бджільництвом: «Починають бджоли мед їсти», «Ходять у погріб до бджіл, щоб добре роїлись». Пасічники заходили до омшаника, де зберігалися вулики, і зверталися з молитвою до Господа, щоб зачинався білий і жовтий віск та густий мед.

Існує приповідка: "У день Анни світловий день додається на горобиний крок", а в давнину дзвонареві, який сповіщав про народження сонця 22 грудня, давали 24 срібняки, а за те, що оголошував улітку «повернення сонця на зиму», змушували добу відсидіти у в'язниці.

На Ганни також виготовляли різдвяні прикраси – «павуків» та «їжаків» з соломи.

А яке смислове навантаження мають іменини для вінницьких Аничок, чи подобається їм це ім'я, чи відчувають захист ангела-охоронця та як проведуть 22 грудня — Vlasno.info запитав у вінничанок, що звуться івритським іменем латинізованої форми Ханна.

Анна Бова, журналіст:

– Назвали мене на честь бабусі, але й народилася через три дні після дня Ганни. Ім'я своє дуже люблю, хоча у дитинстві воно мені дуже не подобалося, бо називали мене Ганною. Називають мене по-різному: кума каже на мене Аньчик, мама: Аньчик-доньчик, друзі називають Анюткою тощо. Я свого Ангела бережу. У цей день ніколи нічого не ріжу, не шию тощо. Святкую завжди по мірі приходу гостей (сміється — прим. Ред).

Анна Савчинська, громадська активістка:

– Мене мало хто називає на ім'я, тому мені якось важко себе з ним ідентифіковувати, але, як на мене воно хороше і дуже ніжне. Зазвичай мене у цей день вітають батьки, родичі та найближчі люди. Особливих святкувань немає, але я пам'ятаю, що в дитинстві цей день давав якісь особливі відчуття, але зараз цього немає.

Анна Попроцька, фотохудожник:

– Мене хотіли назвати Віолетою, але мама в останній момент передумала та назвала мене Анною, за що я їй вдячна. Думаю, що це ім'я мені пасує. Друзі називають мене Аня чи Анічка, повне ім'я — Анна. Не люблю, коли мене називають Ганною, бо це ім'я ніби трохи застарілим мені здається, хоча розумію, що воно традиційне та українське. Особливо якось цей день не святкую, бо 17 грудня, на Варвари, я народилася. Напевно, у мене тепер два Ангели-охоронці: Варвара та Анна.

Ганна Давиденко, політик:

– Назвали мене на честь мого дідуся Івана, бо хотіли назвати Іванною, але потім, всією родиною порадившись, вирішили мене назвати Ганною, оскільки це ім'я — більш міжнародне та звучить однаково у різних країнах. Це ім'я зручне та красиве. Я вірю у Бога, у допомогу Всевишнього, тому і вірю в те, що Ангел-охоронець мене оберігає, не забуваю йому дякувати. Завтра буде звичайний робочий день: засідання двох комісій при Вінницькій міській раді, наради в університеті, запис на телебаченні. Мені подобається, коли мене називають Ганною, а не Анною, адже Ганна — це старовинне українське ім'я, яке ще раз підтверджує, що я українка, і я цим пишаюся.

Фото: zolochiv.net