Перший український мультик із не зовсім дитячою назвою — "Українізація" — був знятий 1927 року. Він присвячений тому, що українська мова введена в користування як офіційна.
У цьому ж році вийшов ще один мультик: "Казка про солом'яного бичка", знятий на Одеській кіностудії.
Наступні роки репресій та Голодомору наклали відбиток на розвиток не лише культури, а й суспільного життя загалом.

Наступні картини починають з'являтися у другій половині ХХ століття, а саме — у 1960 році. Цей рік знаменувався виходом історії про захисника природи від браконьєрів.
А через п'ять років радянські дітлахи мали змогу спостерігати пригоди знаного Микити Кожум'яки у мультику з однойменною назвою режисера Ніни Василенко.
"Ведмедик і той, хто в річці живе" — одна із найяскравіших мультиплікаційних картин
радянського часу (1966). Саме за цю роботу "Київнаукфільм" під егідою Іполита Лазарчука отримали нагороду на чеському фестивалі "Золота туфелька".
Саме з цієї оптимістичної та переможної ноти і розпочалася нова ера української мультиплікації: через рік з'явився перший мультик зі славнозвісного циклу "Як козаки...". Зрежисував це творіння Володимир Дахно.
Мультики про бравих козаків Запорізької Січі, що подорожують Європою та збирають на свої козацькі плечі пригоди — це історії, що ніколи не постаріють.

Це — історії про те, як козаки билися з кримськими татарами-работоргівцями («Як козаки куліш варили», 1967 р.), з цілими європейськими арміями («Як козаки у футбол грали», 1970 р.), з піратами («Як козаки наречених визволяли», 1973 р .), з панщиною («Як козаки сіль купували», 1975 р.), з богами Олімпу («Як козаки олімпійцями стали», 1978 р.), з підступним кардиналом Рішельє («Як козаки мушкетерам допомагали», 1979 г. ), і навіть з самою нечистою силою («Як козаки весілля гуляли», 1984 р.).
Останніми мультфільмами з цієї серії стали «Як козаки інопланетян зустрічали» (1987 р.) і «Як козаки у хокей грали» (1995 р.).

А вже у 1972 році за мотивами жартівливої народної пісні знята стрічка «Як жінки чоловіків продавали». Згідно з сюжетом жінки намагаються позбутися своїх обридлих чоловіків на ринку: бабія, п'яниці, ледаря, низькорослого. Мультик дотепний, іронічний, і завжди актуальний. До речі, мультфільм отримав нагороду в Загребі за оригінальність з'єднання народної музики в анімації.
Після цього вийшов мультфільм «Як чоловіки дружин провчили». Дивувала оригінальність малюнка — зображення знято з використанням народної вишивки та вся дія мультфільму нібито відбувається на українському рушнику.
Про силу людського слова розповідається у п'ятисерійній новелі "Людина і слово". Створена для дітей старшого шкільного віку.
«Пригоди капітана Врунгеля» — одна із улюблених стрічок Радянського Союзу. Пригоди відважного капітана, його помічника Лома і попутника Фукса стали першою серйозною роботою режисера Давида Черкаського.
Після цього з'явився міні-мультсеріал «Лікар Айболить», а одразу ж за ним — вільно інтерпретована екранізація роману шотландського письменника Роберта Стівенсона «Острів скарбів»

Олександр Татарський у 1981 році створив впізнану двома поколіннями радянських громадян заставку програми «На добраніч, малята», і в цьому ж році — «Пластилінову ворону». Примітно, що цей геніальний мультфільм хотіли заборонити цензори як «ідеологічно безідейний», але його врятував кінорежисер Ельдар Рязанов, який показав його по ТБ всупереч до підготовленої заборони.
Мультфільм розділено на три частини, що йдуть одна за одною, не пов'язані змістом (крім одного персонажа - бабусі з пристосуванням для вибивання пилу з килима), але найвідоміша — третя, іменується «А може, а може ...».

У 1983 році СРСР побачив ще одну «пластилінову геніальність» киянина — мультфільм «Падав торішній сніг». Ця новорічна казка є невід'ємним атрибутом новорічних свят.

Одна з найвідоміших екранізацій книги Льїюса Керролла «Аліса в Країні чудес» також знята у Києві, як і її продовження — «Аліса в Задзеркаллі». Робота режисера Єфрема Пружанського відразу ж стала культовою. Українці досі не втомлюються цитувати Алісу, Чеширського кота, королев і інших персонажів, чиї промови, на перший погляд, здаються нескінченно абсурдними.

Перший український повнометражний мультфільм був народжений 10 учнями луганської школи мультиплікації «Фантазери» (наймолодшому на момент зйомок було 11 років).
Перед викликами технологій не встояла й анімація. У 2012 році почалися зйомки першого державного тривимірного анімаційного проекту, який носить назву «Хто боїться дядечка Бабая». Автор «Пригод капітана Врунгеля» планує зняти його продовження — також у 3D.

Як за допомогою приказок і прислів'їв впродовж 50 серій зображується український побут читачі можуть дізнатися з мультсеріалу «Народна мудрість»
не менші цікавими є мультики «Йшов трамвай № 9», «Блукаючи поміж», «Засинає сніг дороги», «П'єса для трьох акторів» тощо.

Словом, вибір для автентичного кіноперегляду — досить різноманітний. Веселих свят, вінничани!