Мобілізація для священників та вірян: перед комісаром усі рівні

Керівництво православних церков різних конфесій Вінниччини занепокоєне ситуацією війни на Сході України, тож перша в цьому році Рада церков Вінниччини, засідання якої відбулось 4 лютого, на порядку денному розглядала саме такі болючі питання.

Особливо хвилювало митрополита Симеона, який був головуючим Ради, а також усіх 13-х присутніх представників різних конфесій, питання мобілізації священників та віруючих громадян до війська для проходження служби в зоні АТО.

– Священник не може брати до рук зброю і стріляти в людей, – говорить митрополит, – строкову службу ми проходили у вигляді альтернативної, тож нас цікавить питання, як бути з мобілізацією? Ми згодні, що на війні повинні бути капелани у якості духовних наставників, але вбивати людей нам не можна — ми маємо приносити лише безкровні жертви.

Для роз'яснення цього питання священнослужителі запросили на засідання підполковника Олега Маляренка, заступника військового комісара Вінницького обласного військкомату.

Проте воєнком не зняв тривожних настроїв зі священників, навпаки, запевнив, що закон один для всіх, і вони разом з вірянами та іншими громадянами підпадають під загальні критерії мобілізації:

– Згідно закону, призиваються до мобілізації виключно патріотично налаштовані українці, які перебувають у гарній фізичній формі, здорові та володіють військовою обліковою ситуацією. Якщо священнослужитель підпадає під ці критерії, він також може потрапити на фронт. Проте, жодного такого випадку у нас ще не було.

Наомість, керуючий Єпархіальним управлінням Української автокефальної православної церкви митрополит Роман звернувся до Олександра Маляренка з вимогою пояснити, чому одного з його священників з Ямпільського району вже тричі викликали на комісію. Комісар обіцяв розібратися з цим питанням та запевнив, що виклик на комісію ще не означає призову до армії.

Представник Збройних Сил також зауважив, що законом приводиться перелік релігійних конфесій, вірянам яких заборонено воювати.

У разі, якщо мобілізований підтвердить документами, що він належить до однієї з цих релігійних конфесій, його може бути призначено на посаду, яка не потребує участі у бойових діях, - пояснює Олександр Маляренко. – Альтернативну службу можна проходити, коли вона строкова. А на війні можливе лише переведення віруючого до спеціального інженерного батальйону. Або ж він працюватиме кухарем, зв'язківцем чи водієм.

Запевнив підполковник і у тому, що на фронті є величезна потреба в капеланах, адже часто бійці зазнають величезних душевних травм під час війни, втрачаючи друзів та спостерігаючи за масовими смертями людей.

– Закону поки що нема, але питання капеланства вже піднімається. Поки що воно можливе у вигляді волонтерства, коли священник отримує зарплату від єпархії, але служить не в приході, а на передовій, — розповідає отець Віталій Воскобойник, канцлер Римо-католицької церкви. — Жодного статусу для таких церковників поки що не передбачено. І не зрозуміло, як їм бути, якщо вони постраждають, чи, наприклад, потраплять у полон.

Вінницькі служителі церкви підтримують ідею капеланства. Проте, зауважують, що його треба прописати законодавчо.

– Священники є свого роду і психологами. У нас на кожному підприємстві вважають за необхідне вводити посаду психолога, а на війні це, практично, життєва необхідність, — розмірковують духівники.

Фото і відео Сергія Немирівського