Сьогодні у Вінниці відбувся мітинг-реквієм, присвячений 75-м роковинам масових розстрілів єврейського населення під час нацистської окупації Вінниці у 1942 році, передає кореспондент Vlasno.info.

Вінничани зібралися на території Меморіалу пам'яті жертв Голокосту.

Молилися, обіцяли пам'ятати історію, а колишні в'язні концтаборів згадували ті події. Одна із них — Циля Краснер. Коли її запроторили у гетто, вона була маленькою дівчинкою. Але вижила.

Циля Краснер


– Фашистам найлегше було розправлятися із дітьми — ми були безпорадні, ми були непотрібним баластом. На нас не потрібно було витрачати кулі. Дуже часто дітей ще живими чи напівживими кидали у сиру землю, без домовин та закопували, – пригадує Циля Аронівна. – Бачили ми і таке, коли немовлят вбивали, вдаряючи голівкою об асфальт. Інколи — розривали на шматки заживо. Може там, у тій братській могилі, лежать майбутні ейнштейни та мендельсони.

Вижив під час звірських дитячих вбивст і Леонід Львович. 15 років прожив у Ізраїлі, згодом повернувся на Вінниччину, зараз мешкає у Немирові. Вижив, каже, тому, що у бершадському гетто тоді змінилася "влада": німці пішли, прийшли румуни, які були трохи лояльніші. Він ріс у гетто, проіснувавши там три з половиною роки.

Леонід Львович


– У 1941 році я потрапив у гетто. Мені був рік. Спочатку у нас була німецька окупація, згодом — румунська. То був регіон Трансністрія. У 1944 році розстріляли батька за "партизанську діяльність". Ми його згодом знайшли у братській могилі, розкопали, перепоховали, – пригадує пан Леонід. – Я нічого з того часу не пам'ятаю, але пам'ятаю, що ховалися у підземних ходах під Бершаддю. Як жилося у гетто? Погано. 14 березня 44-го радянська армія звільнила Бершадь. Тоді і ми вийшли із гетто.

Після молитов та пам'ятних промов поклали квіти на каміння до меморіалу закатованих євреїв. Згодом вшанували і вбитих дітей — біля меморіалу, що знаходиться поряд. Там молитву прочитали діти. А поруч із камінням клали і дитячі іграшки.

Додамо, що у Вінниці до Другої Світової війни проживало близько 33 тисяч євреїв. Перший масовий розстріл у вересні 1941 року забрав життя від 12 до 15 тисяч євреїв. А 16 квітня 1942 року — від 5 до 10 тисяч.

















Фото Людмили Кліщук