Витоки народних святкувань Різдва сягають корінням далеких дохристиянських часів. Наші пращури святкували Різдво світла Божого. Це свято посідало найпочесніше місце з-поміж інших, відколи людина осягнула періодичність руху Сонця та його значення для життя. В обряді Різдва світла відбувалося упорядкування первісного хаосу і встановлення божественного ладу. У давніх колядках збереженні риси, що пов'язані із культом зимового сонцестояння. Біблійні тексти не дають чітких відповідей на святкування Різдва, а святкування західної та східної традицій були сформовані в 3-4 століттях і перекладені на язичницькі вірування, те саме сталось і коли Володимир хрестив Русь. Про це повідомляє кореспондент Vlasno.info.

Протягом віків у багатьох народів світу був поширений культ Сонця. Поклоніння цьому небесному світилу займало наскільки велике значення, що в його честь влаштовували свята. До найбільш яскравих дійств, пов'язаних із вшануванням сонця, відносилося святкування сонценародження. На Русі свято народження Сонця було пов'язане із сонячним богом – Колядою.



Святкування народження різноманітних божеств було характерною ознакою первісного світогляду, 6 січня святкували день народження єгипетського бога сонця Осіріса, а 25 грудня відзначали день народження іранського бога сонця Мітри.

Виходячи із біблійних оповідань, точний час народження Христа невідомий. Але попри це, святкування народження Сонця було необхідним світоглядним запитом язичників, котрі навернулися в християнство і все ще відчували потяг до прадавніх культів.

Згідно з Євангелієм від Луки Ісус Христос народився в часи правління імператора Августа в юдейському місті Вифлеємі у сім'ї теслі Йосипа з Назарету та Марії. Вони прибули до Вифлеєму для участі в переписі населення.

Родина була змушена переночувати в печері, що використовувалася як хлів для укриття худоби від непогоди, оскільки не було місця в заїзді. Під час народження Христа зійшла Вифлеємська зірка, яка вказала про цю подію мудрецям зі Сходу. Вони знайшли Ісуса вже у домі і піднесли Христу дарунки — золото, ладан і мирту.

Історично достовірна дата народження Христа наразі невідома. У вже згаданому Євангеліє від Луки немає ні дня, ні року, коли саме народився Христос.

Розрахунки, покладені в основу літочислення від нашої ери, були зроблені в 525 році римським монахом, папським архіваріусом Діонісієм Малим, який спирається на дані Хронографічного збірника 354 року. У цих збірках народження Ісуса віднесено до правління консулів Веспасіана і Емілія Павла, тобто на 1 рік нашої ери.

Пізніші дослідники знайшли, що ця дата є помилковою.Ісус народився на 5 чи 6 років раніше, між 748 і 749 роком римського літочислення, як на те вказує рік смерті царя Ірода.

На перших порах єдиної дати святкування народження Ісуса Христа не існувало. Один з отців церкви Оріген Олександрійський навіть висміював практику римлян відзначати дні народження Ісуса, вказуючи на те, що Різдво Христове не може бути позначене простими святкуваннями.

Загалом в Римській імперії в другому столітті Різдво святкували 20 квітня. Святий Климент Олександрійський вказував на 17 листопада того ж року як на день народження Ісуса Христа, але, на жаль, не залишив жодних вказівок на те, чим він цю дату обґрунтовував.

Пізніше день народження Христа пов'язували з початком весни, який за юліанським календарем припадає на 25 березня, бо на цей день, мовляв, припадало народження світу.

У той же час на сході Різдво довгий час святкувалося разом із святом Богоявлення 6 січня. Це свято поєднувало у собі і Христове Різдво та Хрещення Ісуса в ріці Йордані.



Вперше у історичних джерелах, що збереглися, «25 грудня» як дата народження Христа вказана Діонісієм Філокалом у Хронографі 354 року, який у свою чергу спирається на джерела 336 року, що написані за рік до смерті Костянтина Великого.

З цього джерела також зрозуміло, що ця дата була святковою для літургійного служіння у Римі, проте відколи вона встановлена перед 336 роком — невідомо. Не збереглися також джерела, що вказували б на те, що протягом трьох перших сторіч християни мали окремо встановлене свято Христового Різдва. Рішення про святкування Різдва Христового 25 грудня було прийнято на Третьому Всесвітньому церковному соборі в 431 році.

Встановлення дати святкування 25 грудня ймовірно було пов'язане із Римським святом Непереможного Сонця, що було введено імператором Авреліаном 274 року і пов'язане з переходом Сонця через точку зимового сонцестояння і, відповідно, зі збільшенням тривалості дня. На цей символічний зв'язок пізніше вказували отці Церкви, зокрема, святий Йоан Золотоустий.

Вирішальну роль у впровадженні окремого свята Різдва Христового на Сході зіграли отці Східної Церкви - святий Василій Великий і святий Григорій Богослов. Останній запроваджує це свято у Константинополі. Василій Великий святкував Христове Різдво 25 грудня в Каппадокії між 371 і 374 роками. У четвертому столітті свята Єлена, мати імператора Костянтина Великого, побудувала у Вифлеємі храм на честь Христового Різдва.

Після Хрещення Русі в 988 році колишнє свято Коляда перетворилось на Різдво. Проте всі етнічні традиції залишились незмінними: від колядок, обрядів та вертепів до регіональних особливостей - плетіння дідухів, культу предків та випікання хлібів.

Читайте також, Що їдять на Різдво в різних країнах світу 

Фото: УНІАН, Пустунчик, Вікіпедія.