Сьогодні вінничани відвідували на кладовищі могили своїх рідних та згадували їх разом із знайомими. Кореспондентка Vlasno.info теж побувала на цвинтарі та дізнавалася, які квіти несуть вінничани на надгробки, та як проводять цей день.

У місті Калинівка Вінницької області на кладовище люди збираються з 8 години, а із 12 уже йдуть додому, або їдуть в села на інші кладовища. Зазвичай, дорогу поблизу цвинтаря контролює поліція, тому що машин в цей день дуже багато, не усі можуть поміститися. Ті, які не знайшли місця для парковки, їдуть у найближчі вулички та залишають там авто.

В цей день кожен несе із собою в кошику паску, крашанки, пряники, цукерки, яблука, апельсини та обов'язково квіти. Цьогоріч більшість калинівчан несли саме живі квіти, хтось вирізав вдома із свого квітника, а хтось купив невеликий букет тюльпанів чи гвоздик.

– Буквально кілька днів тому я почула по телевізору, що не потрібно нести штучні квіти на кладовище, оскільки вони дуже довго розкладаються і виділяють токсичні речовини в радіусі 20 кілометрів. Тому сьогодні йду лише із кошиком, а квіти давно ростуть на могилі, – розповідає пенсіонерка Марія Кирилюк.

Не усі йдуть із живими квітами, дехто несе штучні.

– Ще торік купила кілька штучних букетів на кладовище, але усі не занесла на цвинтар, тому що не змогла приїхати. Тому сьогодні принесла їх, щоб вже останній раз принести і більше не купувати. Я ось сьогодні помітила, яка краса, коли немає штучних квітів, цвітуть лише яскраво-червоні тюльпани, квіткові коврики, якісь жовті ромашки, бачу, що ще насадили півоній. А в когось у вазі біля пам'ятника бачила гілочку орхідеї. Думаю, що треба теж садити квіти, які розквітатимуть і весною, і восени, щоб не витрачатися щороку, – сказала Оксана Дмитрівна.

За кілька днів до Поминальної неділі калинівчани приїхали на кладовище, аби вирвати бур'ян, помити пам'ятники, викинути старі штучні квіти та посадити живі. А дехто за день до цього дня поставив нового пам'ятника.

– Ми вчора із братом тут усе прибирали, пололи, виносили бур'ян, мили пам'ятника. Докладали ще гранітну плитку, тому що тут таке болото після дощів, що ми вирішили покласти навколо могили плитку, щоб бур'ян не ріс та ми не грузнули в болоті. Щодо штучних квітів, то цього року ми не купували, нарвали живих. Лише кілька залишили штучних, більш-менш красивих, щоб у вазах не було пусто, – зізнається Віталій Лучко.

Кожного року на центральне кладовище міста Калинівки приходять священики із усіх церков міста, щоб відправити поминальну службу, а потім читати молитви біля могил, за які прохали родичі померлих.

Якого священика обрати – вирішував кожен для себе, переважно просили тих, з якими знайомі вже багато років. Надія Степанівна запрошувала до могили своєї матері священика, до якого вона все життя ходить у церкву, де він править.

Калинівчанка Вікторія Олійник обирає лише священика із церкви Київського патріархату:

– На жаль, цього разу я не змогла "зловити" батюшку, його всі кличуть до себе, але я б обрала саме з української церкви. Мені подобається, як він читає, молитви українською такі красиві, і я думаю, що дієві. Уже як 2 роки я ходжу лише до української церкви.

Містяни на цвинтарі давно не обідають. Приходять лише пригадати родичів, які відійшли у вічність, тоді ж поспілкуватися із знайомими. Коли хочеться – з'їсти цукерку та попити води.

– Я пам'ятаю, як 7 років тому більшість робило тут заборчики навколо могил, столики із лавочками. У провідну неділю вони накривали на стіл. А зараз приходять лише пом'янути померлих, а уже вдома обідають, – каже Марія Михайлівна. 

Трапляється, що після того, як родичі померлих залишили на могилах кілька цукерок, пасок та крашанок, їх забирають. Калинівчани зауважують, що приходять роми, безхатьки, бідні люди, діти та збирають усе. Також скаржаться, що деякі навіть можуть забрати рушник, якщо хтось пішов до іншої могили і збирався ще повернутися.

Читайте також: Делегація ПЦУ привезла Благодатний Вогонь із Єрусалиму до Вінниці. 

Хочете отримувати головні новини у месенджер? Підписутесь на наш Telegram. 

Фото: Наталя Притуляк