Вінницьке центральне міське кладовище на Провідну неділю заповнюється людьми, що йдуть відвідати могили рідних. Одразу ж на підходах до цвинтаря, просто на тротуарах продавці штучних квітів пропонують свій різнобарвний товар. Найдешевший букет коштує вісім гривень, кошик з квітами обійдеться мінімум у 50 гривень. Найпопулярнішими у вінничан стали нарциси.

– Недорогі і яскраві, візьму 12, то стане і дідусеві, і двом бабусям, по 4 штучки, - каже Ольга Козак, тримає в руках три невеликих букета зі штучних троянд. Платить 24 гривні.

Продавчиня Людмила Іванівна зізнається, що донька вже друге відро жовтих нарцисів привозить з Кореї, мікрорайону у Вінниці. Мовляв, швидко розбирають.

На бордюрах вздовж доріжки, що веде на кладовище, сидять прохачі різного віку. У більшості — великі картаті торби. В них складають яйця, солодощі та паски, які їм дають перехожі, що прямують до виходу. Де-інде на надгробках розкладені наїдки та пляшки з вином. Там близькі поминають своїх рідних. Тільки-но люди відходять, до могили зразу ж поспішають прохачі, збирають залишки їжі.

– Візьміть, будь ласка, пиріжків, це домашні, - протягує пакет з випічкою жінка похилого віку молодій парі з 6-річною дівчинкою.

Ті відмовляються, але жінка наполягає:

– Візьміть, а то ж все одно їх оті все повизбирують, - показує на неохайних людей з великими сумками, що снують поміж надгробками. Дівчинка бере пиріжки, дякує.

До Алеї Слави, де поховані загиблі в зоні АТО вояки та Герой Майдану Максим Шимко, постійно підходять вінничани з квітами. Скаржаться, що досі не заасфальтували тут дорогу.

– Сьогодні і дощ йшов, і сніг сипав. А тут грунтовка під ногами. Вже більше року минуло, як хоронимо тут Героїв, а дорогу досі не зробили, - зауважують.

Біля кожної могили Героя зібрались рідні, друзі, знайомі. Близькі загиблих просять пом‘янути, роздають фрукти, печиво, цукерки. Час від часу прохачі підходять і перепитують, чи можна вже забирати поминальне з надгробків. Їх чемно просять почекати, але згодом ті знову підходять.

Невдовзі на цвинтарі "збирачів" стає більше, ніж відвідувачів померлих родичів. Вінничани, що прямують до воріт, по дорозі без поспіху розглядають надгробки.

– А ось ще один хлопчина, теж написано "виконував інтернаціональний обов'язок", - звертає увагу на черговий монумент загиблому в Афганістані вінничанину Надія Паламарчук.

– Теж бідні гинули молодими, як зараз. І тоді така біда була, і тепер, - її подруга Марія Василівна скрушно хитає головою.

– Ой, не кажи. Зараз вони за Україну воюють. А тоді — за що? За Брєжнєва? - відмахується Надія Іванівна.

По обіді на територію кладовища заходять лише поодинокі відвідувачі.

Фото Тетяни Щербатюк