Термічно оброблена дошка, недешева фарба, подвійна обробка деревини антисептиками, потрійний шар білої фарби — таке переродження зараз переживає Старовінницький Свято-Миколаївський храм.

Саме з цього храму, що стоїть на пагорбі над Південним Бугом, розпочалося православ'я у місті та зародилася Вінниця.

– Памяткою державного значення вона є лише на папері, але практично на рівні держави нею не цікавляться. Зараз маємо єдину ціль — аби цей храм мав достойний вигляд зовнішній, який би відповідав його зовнішньому стану, – каже настоятель храму отець Роман Макар.

Розповідає, що розпочав шукати документи в архіві, й виявилося, що остання реставрація храму відбувалася ще у 70-х роках минулого століття. З 1971 року по 2015 рік вона не досліджувалася, не проходило технічне обстеження, під впливом природніх факторів дошки храму розпочали гнити. Аби ремонтні роботи зараз не розпочалися, церква би... впала.

– У "переродженому" варіанті Миколаївська церква буде того кольору, який нам залишили предки — білого. Коли постало питання, якого кольору вона має бути, ми поринули в архів на тиждень. Там і знайшли цю відповідь, – ділиться ієрей.

Бригадир Олександр Васильович та ще чотири його колеги приїхали зі Снятинського району, що на Івано-Франківщині, та працюють над Миколаївською церквою. Кажуть, що достатньо місяця зі здоров'ям та погодою, аби відновити храм та убезпечити його від подальшого руйнування.

– Дощок на риштування не вистачає — хотілося би всі барабани храму одразу робити. Бо так один елемент обкладемо дошкою білою, то його потім потрібно буде клейонкою обмотувати, аби він не бруднився. Храму понад триста років, але з баби дівку можна зробити. Але не таку файну, – жартує Олександр Васильович.

Вінничани можуть довіряти західноукраїнським майстрам та знавцям своєї справи, адже чоловіки мають досвід роботи із дерев'яними храмами, оскільки майже всі культові споруди Західної України виконані саме з цього матеріалу та у схожому стилі.

Важко і з коштами для ремонтно-раставраційних робіт: потроху допомагають віряни, частково — небайдужі вінничани.

– Знаходяться люди, які допомагають: і морально, і коштами. Відтак, знаходжу і в собі сили працювати далі. Розумію, що ми на правильному шляху. Готові трудитися й надалі. Храм стоятиме роки, до нього приходитимуть люди, у ньому вінчатимуться та хреститимуть людей, це благе діло, – каже отець Роман. – А ремонтні роботи в храмі дають відповіді на глобальніші питання, адже нинішній стан храму є прямим відображенням рівня духовності вінничан.

Представники релігійної громади переконані, що варто організувати круглий стіл, який би допоміг із вирішенням проблем храму, наприклад, матеріальних, адже потрібно облаштувати технологію відводу води тощо. До круглого столу запросять діячів культури, представників державної влади, істориків тощо.

Фото Людмили Кліщук