16 квітня 1958 року за ініціаттиви керівника Південно – західної Залізниці СРСР Петра Кривоноса було створено футбольну команду майстрів "Локомотив".

Найпам'ятнішою для вінничанина Михайла Петрова залишається гра на початку 60-х років з сильною бразильською командою "Мадурейра".

– Ця команда у своєму турне по Європі усіх обіграла, а ми її перемогли з рахунком 4:2, – пригадує Михайло Петров. – А у 1964 році ми стали чемпіонами України, усім присвоїли звання майстрів спорту. Наш "Локомотив" тих років міг і обігрував найвідоміші команди. Перемагали і одеський "Чорноморець", і вільнюський "Жальгіріс", і мінський "Спартак". Склад команди і організація гри у нас тоді були такими, що цілком могли грати і у вищій елітній лізі, тому народ нас любив. Стадіон заповнювався по максимуму.

Ще одна зірка вінницького футболу — Євген Котельников: захисник першого складу команди.

– Ми тоді грали не за гроші чи щось матеріальне. Ми грали для вболівальників, заради їх схвальних оплесків. І трибуни були заповнені, і була справжня повна єдність футболістів нашої команди з вболівальниками Вінниці і області.

Зараз головним тренером ФК "Вінниця" є Сергій Руденко, який свого часу також виступав 16 років за "Ниву".

– Ми грали в якісний, хороший футбол. "Динамівці" Києва дивувалися майстерності наших футболістів. Мене запрошували в Дніпропетровський "Дніпро", але я не пішов, – каже пан Сергій.

Нападник "Ниви" (1980-1987) Сергій Шевченко зараз мешкає у Дніпропетровську, тренує молодь. Найяскравішим епізодом своїх виступів за вінницький клуб вважає переможну гру на матчі за Кубок СРСР проти команди вищої лиги СКА з Ростова-на-Дону.

– Гості перед зустріччю з нами в чемпіонаті вищої ліги Союзу обіграли знаменитий Московський "Спартак" та ще і з нищівним рахунком 6 : 0. На трибунах у Вінниці зібралося 30 тисяч глядачів, - більше ніж за проектом (25 тис.- авт.), і ми перемогли - 2:1. Згадується фантастична факельна хода вболівальників по центру Вінниці. Нас, гравців "Ниви", несли на руках. Це був справді святковий день!

Фото із архіву Володимира Ковиліна