Пролунав фінальний свисток, відгомоніли галасливі трибуни «Рамон Санчес Пісхуан», мільйони телеглядачів потягнулись за пультами від телевізора, щоб перемикнути канал. Десь у Мадриді умовний Хосе на радощах відкрив пляшку вина, десь у Києві умовний Микола пішов спати у поганому настрої.
Велика футбольна битва завершилася. Завершилася, на жаль, не на користь головної команди України. Але давайте подивимось правді в очі: ми не були фаворитами цієї зустрічі і трагедії з поразки робити не варто. Навпаки, негативний результат необхідно використати як корисний досвід. Пам'ятаймо, що великі перемоги завжди гартуються у полум'ї невдач, помилок та поразок. І, зрештою, поступитися «червоній фурії» в гостях з рахунком 1:0 - не так вже і погано. Давайте згадаємо, як це відбувалося!
З перших же хвилин матчу чемпіони Європи вели себе негостинно, турбуючи нашу оборону гострими атаками. Періодично провалювався центр поля та захист, Сілва та Мората створювали небезпеку біля наших воріт, але П'ятов не спав.

Удар Морати повз ворота

Гра «в одні ворота» тривала протягом двадцяти хвилин, після чого «жовто-сині» прокинулися і побігли контратакувати. Реальний момент був у Федецького, який зумів обіграти Коке, вийшов на ударну позицію і пробив. Але, на жаль, повз ворота...

Удар Федецького

А далі розпочався період рівної боротьби, під час якого чудові шанси відзначитися мали Іско та Ротань. Напруга шалено носилася безхмарним севільським небом, розчинялася у повітрі, та, за допомогою супутників і антен, проникала в оселі кожного глядача крізь екрани телевізійних приймачів. Аж тут настала віроломна для всіх українських вболівальників двадцять восьма хвилина зустрічі: Мората отримав чудовий пас від Коке, і, скориставшись помилкою захисників, без особливих проблем академічно переправив м'яч у ворота.

Гол Морати

Після цього було продовження запеклої боротьби, що завершилася лише разом із фінальним свистком арбітра, купа нереалізованих моментів з боку гравців обох команд, чотири жовті картки, пошкодження Зозулі та Кравця, вимушені заміни... Інколи здавалося, що підопічні Фоменка ось-ось зрівняють рахунок і зведуть матч до нічиєї, але не судилося. На нашій вулиці сьогодні немає свята, проте і особливих приводів для печалі немає. Так, програли. Так, зіграли не ідеально. Так, треба надійніше діяти в обороні та точніше в атаці. Але поточна гра чітко дала усвідомити: наші хлопці здатні на більше, вони можуть на рівних грати із найсильнішими супротивниками, проте їм є куди рости і над чи працювати, отже боротьба триває! Тренерському штабу та гравцям збірної слід засвоїти неприємний урок від іспанців, активно попрацювати над помилками і сміливо йти далі у бій за право відстоювати честь Батьківщини на зелених полях прекрасної Франції у 2016 році!