У спорті, як і в житті, завжди доводиться сповна розплачуватися за власні помилки. Ти можеш бути ідеальним, робити все як слід, але якщо десь недопрацюєш, оступишся – в одну мить перекреслиш усі свої успіхи та їстимеш гірку кашу прикрої поразки, яку сам же і заварив. Цю прописну істину довела минулого вечора збірна України, упустивши перемогу у товариському матчі проти Латвії.

А як же гарно все починалося... Прориви Ярмоленка по флангу, стовідсотковий момент Федецького... «Жовто-сині» постійно атакували, та створювали небезпеку у воріт супротивника. Врешті-решт, справа завершилася голом: Гусєв прострілив з лівого флангу, і м'яч, відбитий голкіпером латвійців, потрапив точно до ніг Ярмоленка, якому залишалося лише не схибити з ідеальної позиції.

Повівши у рахунку, команда Фоменка повністю перехопила ініціативу та домінувала на полі. Гарно пробив зі штрафного Ракіцький, чудову нагоду змарнував Безус, шикарно з дальньої дистанції вистрілив Тимощук. Наші хлопці грали так, ніби суперника не було на полі, і це зіграло з ними злий жарт. Легкість та невимушеність в атакувальних діях переросли у відверте піжонство, марнотратство моментів перейшло усі розумні межі, а про жахливу гру Коноплянки взагалі краще промовчати.

Під завісу матчу Ярмоленко мав замикати передачу від Шевчука та робити дубль, але пробачив латишів. І тут закономірно спрацював принцип не забиваєш ти – забивають тобі: кутовий у виконанні гостей завершився результативним ударом головою від Віталія Максименка. Виправитися у наших часу не було, бо одразу після взяття воріт пролунав фінальний свисток.

Ось така повчальна історія трапилася із збірною України. Мораль її проста: не упускай свого і ніколи не розслабляйся, а інакше доведеться пошкодувати. Сподіваємось, що Ярмоленко, Коноплянка та компанія зробили правильні висновки і цю мораль засвоїли.