31-річна вінничанка Ольга Грабовська нещодавно стала чемпіонкою світу із лицарських боїв. Вчора, 13 травня, вона була суддею поєдинків із мечами на місцевому патріотичному фестивалі, де відповіла на запитання кореспондента Vlasno.info.

– Це був десятий, ювілейний, міжнародний турнір «Битва націй» у Сербії. За перемогу боролися представники 35 країн. В тому числі й Нової Зеландії, США, ПАР. Такі змагання тепер проходитимуть не щороку, а раз у два роки. Тому для мене було важливо виступити якнайкраще. На сьогодні «Битва націй» – найпрестижніший світовий турнір.

– В яких номінаціях Ви виступали?

– Одразу в трьох номінаціях. Золоту нагороду здобула у категорії «алебарда». У розряді «довгий меч» я посіла друге місце, поступившись росіянці. А в тріатлоні, коли у боях тричі змінюється зброя, я залишилася, на жаль, четвертою.

– Це перший Ваш успіх на такому змаганні?

– Ні. Торік я виступила абсолютно аналогічним чином.

– Змагалися в Сербії виключно проти жінок?

– На цьому турнірі – так. Там не було змішаних номінацій. Хоча для України битися проти чоловіків – норма.

– Багато було суперниць на турнірі?

– Чимало, приблизно 30 конкуренток. Порахувати складно. Адже двічі відбувалися відбірні бої в групах, лише після того поєдинки за медалі.

– Ви давно займаєтеся лицарським мистецтвом?

– Вже 16 років, із 2003 року. Це сталося невипадково. За фахом я – археолог. Тому лицарське мистецтво є дуже близьким до моїх інтересів.

– Амуніцію виготовляєте самотужки?

– Раніше робила сама. А зараз найкращу амуніцію замовляю у професіоналів, аби мати шанс на перемогу проти найсильніших у світі суперниць.

– Дорого коштують лицарські обладунки?

– Доволі недешево. Ми не маємо можливості купувати все одразу. Тому замовляємо частинами.

– Наскільки якісно амуніція захищає бійців від травм?

– Лицарські бої – доволі травматичний вид спорту. На останній «Битві націй» одразу 70 учасників були вимушені звертатися за допомогою до лікаря. 20 із них поклали до лікарні! На щастя, у мене обійшлося без травм.

– Яка зброя є найбільш травмонебезпечною?

– Напевно, алебарда. Нагадаю, вся спортивна лицарська зброя є притупленою. Це єдине, що відрізняє її від бойової середньовічної.

– В чому головний «кайф» від лицарських поєдинків для їхніх учасників? Які емоції відчуваєте?

– Це екстремальний вид спорту. Повноконтактні бої із використанням сталевої зброї дають яскраві, ні з чим не зрівняні відчуття.

– Ким Ви працюєте?

– Завідуючою сектором археології Вінницького обласного краєзнавчого музею. На роботі, серед іншого, вивчаю старовинну зброю і амуніцію.

– Ви є керівником клубу історичної реконструкції «Аркона». Багато там дівчат і жінок?

– В нашому клубі – гендерна рівність, 50 % на 50 %. Але я намагаюся тренуватися на чоловіках. Це дозволяє швидше підвищувати свій рівень.

– Тренування членів Вашого клубу вихідними відбуваються біля колишнього кінотеатру «Росія»?

– Влітку – там. А взимку тренуємося у Палаці мистецтв «Зоря». Беремо символічний щомісячний внесок (50 гривень), який йде на поповнення амуніції.

– На вінницькому фестивалі патріотичних справ Ви навчали молодь битися на легких мечах, схожих на поролонові.

– Поєдинки із такою зброєю існують як окремий вид спорту. Це сучасний бій на м'яких мечах. Їх виготовляють на основі пластикових трубок із використанням теплоізоляції і тканини.

– Які переваги м'яких мечів?

– Вони дають можливість працювати у повний контакт, причому бійці не отримують серйозних травм (максимум – синці). Важливо, що бійці не використовують при цьому обладунки, які не дуже корисні для хребта та суглобів. Бій на м'яких мечах у світі розвивається років 7-8, а тепер ми започаткували його і у Вінниці.

Читайте також:
У Вінниці для гри у пляжний волейбол та футбол облаштовують майданчик.

Хочете отримувати головні новини у месенджер? Підписутесь на наш Telegram. 

Фото: Михайло Шахов