Юні вінницькі веслувальники 14-річні Олександр Вернигора та Станіслав Ляховський наразі вже «зірки» у своїх вікових категоріях в межах України. Вони так стрімко «увірвалися» в еліту кращих юних спортсменів країни, що вже їх результати з незолотими медалями розцінюються, як деяка здача позицій. Проте, головні змагання на чемпіонатах України та на Всеукраїнськиї змаганнях вони, зазвичай, переконливо виграють. Обидва хлопці у такому юному віці вже кандидати у майстри спорту.

Олександр Вернигора спеціалізується на байдарці–одиначці, цим спортом займається 4 роки. А Станіслав Ляховський на каное–одиначці, на якій тренується 3 роки. Обидва вони виглядають вже не як підлітки, а як молоді сильні чоловіки. Їх регулярні перемоги на змаганнях серед своїх однолітків додають їм впевненості і налаштованості на подальші успішні виступи в старшій і дорослій вікових категоріях.

— Хлопці, ваші виступи на офіційному закритті веслувального сезону у Вінниці були настільки переконливі, що практично усі тренери були впевнені, що у тих номінаціях, де ви стартували, перемоги будуть ваші.

— Знаємо, що, на тренуваннях треба, щоб, було важче, ніж на змаганнях, тому нормально тренуємось (посміхаються).А, зазвичай, ми налаштовуємось на перемогу.

— Олександре, на нещодавніх змаганнях у Вінниці сталося зіткнення іншого учасника з твоїм човником. Ти частково втратив темп. Проте, потім дуже потужно і видовищно фінішував. Яким чином вдалося перемогти?

— По–перше, зіткнення сталося, дійсно, не з моєї провини. Після цього я став обачнішим і вирішив триматися трохи позаду від лідерів і «дати бій» наприкінці дистанції, а вона була доволі довгою. Коли у всіх ближче до завершення перегонів вже сил стало обмаль, я почав додавати (на фініші на останніх 250–300 метрах Вернигора потужно і яскраво обійшов всіх, - авт.).

— Які собі ставите завдання на найближчу перспективу?

— Я наразі тренуюсь зі старшими веслувальниками і це мені допомагає швидше прогресувати, — відповідає Олександр. — Хочу стабільно досягати успіхів і в старших вікових категоріях. Я налаштовую себе на участь на Юнацьких Європейських Олімпійських Іграх у 2017 році в Угорщині і виступити там з успіхом. Так, саме з успіхом. Я теж планую собі таке, — каже Станіслав.

- А далі, що планує Олександр?

- А далі (замислився на мить – авт.) буду все робити, щоб прийняти участь у Олімпіаді-2020 і там (знов замислився на мить – авт.) і там теж успішно виступити.

— Отакої! А яка думка щодо цього у Станіслава?

— Я теж хочу вдосконалюватися і перемагати. Не хочу підводити і маму, яка буває на змаганнях, в яких я приймаю участь. До того ж, мій дід Федір Петрович Ляховський, був знаним веслувальником на байдарці: тричі здобував звання чемпіона СРСР і приймав участь в Олімпіаді–1960 у Римі (Італія), де посів 5 місце. Так що я просто повинен продовжити сімейну традицію і сподіваюсь виступати на такому вищому рівні.

— Отакої! І мама позитивно ставиться до твоєї спортивної кар'єри веслувальника?

— Саме так, і вболіває за мене. Можна сказати, що вона мене «підштовхнула» до веслування.

— Чи є думки стати тренером після завершення кар'єри спортсмена?

— Про це поки що говорити зарано. Проте, я вже маю перший досвід тренерської роботи, — розповідає Олександр. — Якось тренер не зміг бути на тренуванні і дав мені вказівки щодо заняття зі старшими дівчатами. Я сидів на першому місці у байдарці–четвірці і керував процесом. Нічого, все вийшло

Фото автора