Департамент освіти відрядив нас у один з чи не найкращих садочків, коли ми попросили про зйомку. Хоч і не новий, розташований у спальному районі, досить далеко від новобудов та молодіжних кварталів, де поряд іще кілька таких садочків. То ж тут, ясна справа, усе непогано, у групах по 25-30 дітей. Втім загальна норма за списками дещо перевищена.

Катерина Шундровська, завідувач ДНЗ № 52 розповідає:

– Потужне навантаження нашого дошкільного закладу розраховане на 250 діток. На сьогоднішній день списочний склад нашого закладу 280 діток. Середнє відвідування 190 - 200 діток.

За словами директорки проблеми із чергою до садочка теж немає, приймають усіх охочих.

– На черзі у нас в ранню групу, в групу раннього віку у нас 51 дитинка є четверо дітей в молодшу групу і є четверо дітей в середню групу. Тобто ми всіх дітей візьмемо в цьому році.

А ось в іншому районі міста є значно менший садок і не тому, що так було задумано під час будівництва, а тому, що більшу частину будівлі займають приватні фірми та офіси.

На жаль, ми не змогли потрапити в середину закладу аби зняти умови, в яких там перебувають дітлахи. Батьки розповідають, що шафа одна на трьох, ліжка у декілька ярусів.

Уявити страшно, як почуваються трьох-, чотирьох-, та навіть шестирічні малюки на чотириповерхових ліжках!!! А тим часом за стіною працюють дяді і тьоті, які заробляють гроші для своїх дітей.

Ми зазирнули в офіс, що розташувався у приміщенні дошкільної установи і знайшли там власника. Він розповів, що у нього все законно, дітей у цій частині приміщення ніколи не було, а департамент освіти сам колись відмовився від половини приміщення на користь приватників, а потім спроби повернути ту частину садочка провалилися.

Виходить, коли пропонували – не потрібно було, а зараз, якби й хотіли, то вже пізно. На жаль міська влада не має можливості повернути це приміщення у комунальну власність.

– Державна власність це не наша власність. Були це відомчі дошкільні заклади, які в ті часи вони їх там віддавали, продавали і так далі, для того, щоб їх повернути зараз, так як ми це зробили, це треба кошти, щоб викупити їх. Ми так зробили 69 садочок по Іванова. Був куплений і повернений в комунальну власність. Сьогодні він функціонує. Розумієте, щоб це там було ми можем надати його, а хто тепер хоче його повернути і продати, – розповідає Леся Гарник, головний спеціаліст відділу дошкільної освіти та обліку дітей.

691 малюк – саме стільки не потрапили в дитячі садки у минулому році, бо нових закладів або не будують, або якщо ж і будують, то їх не вистачає для того, щоб забезпечити місцями всіх дітей. Старі ж у розпорядженні приватних підприємців

Цього року згідно з електронною чергою до садочків мають потрапити 4703 дитини.

Як показує практика, частина батьків не хочуть чекати і зареєструвавшись у електронній черзі, все-одно шукають способи обійти її. Деяким це вдається, тому для інших черга рухається повільно. А місце у садочку вже давно перетворилося на товар, який легко можна купити у директора. Ціна залежить від престижності садочка та дефіциту місць у мікрорайоні. Як правило сума коливається від 500 до 1000 гривень.

Відкрито батьки про це бояться розповідати. У всякому випадку поки дитина ще відвідує садочок. А от у закритих батьківських групах у соціальних мережах інколи діляться досвідом:

1. «Місця в садочку не було, а дитину треба влаштувати, тому я давала сама хабар, щоб дитину взяли і спасибі тій директорці, яка якось там втулила нас, хоча групи були забиті, а гроші вона довго не хотіла брати, але я сама так захотіла»

2. « Я б не сказала, що все прозоро. Коли набиралися групи в наш садочок ми були 78, групи набралися, а ми залишилися в черзі перші, тому прийшлось заплатити і нас одразу взяли в садочок. 3 роки назад я заплатила 50є.»

3. «Малюк моєї знайомої вже другий рік стоїть четвертим у такій черзі. Групи набираються, а вони вдома»

Щоб перевірити чи реально купити місце в садочку розпочинаємо власний експеримент. Вдаючи із себе матусю, йдемо до дошкільної установи № 16 аби влаштувати свою уявну дитину. Мовляв щойно переїхали із села до Вінниці, купили житло неподалік садка, хочемо до Вас.

Завідувачка Світлана Миколаївна каже, що за списком у черзі до цього садочка ми будемо третіми. Начебто і не так багато, але слізно прошу, нам так потрібно вже зараз! З рештою, завідувачка здається і обіцяє нас взяти, хоча попереджає, що групи переповнені.

Натякаю, може коштами садочку якось допомогти?

Хабара не попросили, це потішило! Але нас беруть! Хоч і групи переповнені, і ліжка нам не буде, і на постіль гроші потрібно здати, уявний малюк вже майже зарахований. Втім у департаменті освіти запевняють, що фактичне відвідування інакше. До садка приходять значно менше дітей аніж їх є за списком, тож усе відповідно дозволеним нормам. Леся Петрівна говорить:

– Але якщо чисельність дітей і збільшена в групах, то це загальна чисельність, але є фактичне відвідування, то фактичне відвідування відповідає нормам.

А що ж як раптом до садочка прийдуть усі діти? Тоді батьки і починають усвідомлювати, що означає потрапити до садочка поза чергою у переповнену групу.

Садочків у місті бракує. Через переповнені групи вихователі не встигають приділити усім малюкам достатньо уваги, діти частіше хворіють.

А тим часом у Вінниці активно ведеться будівництво житлових комплексів, майбутні мешканці яких найчастіше молоді родини, обов'язково розраховують на дитячий садочок, школу, лікарню.

У рекламі майже усіх житлових комплексів забудовник обіцяє розвинену інфраструктуру, школи і садочки. Проте не завжди вказує, звідки вони там візьмуться та хто і коли їх збудує. Володимир Воловодюк, лідер «Народного контролю» Вінниччини, коментує наступне:

– Сьогодні у Вінниці відбувається будівельний бум, будується дуже багато, ростуть багатоквартирні будинки прямо на очах, разом з тим спостерігається, що не забезпечується соціальний сектор і має бути прив'язаної до будівництва такої великої кількості квадратних метрів, хтось заробляє на квадратних метрах, а школи, садочки, інші інфраструктурні об'єкти, вони не будуються.

Нині забудовники звільнені від обов'язкового забезпечення житлових комплексів соціальною інфраструктурою. Згідно закону України вони мають сплачувати в міський бюджет пайовий внесок.

– Розмір пайового внеску має становити не більше 4% від забудови житлового призначення і не більше 10% для забудови не житлового призначення розмір 4 і 10% обраховується від загальної кошторисної вартості будівництва, – говорить юрист «Народного контролю» Олексій Мусіровський.

Такі, майже пільгові умови, цілком влаштовують забудовників. Із проекту рішень міської ради, що представлений на сайті Вінниці, ми дізналися, що у 2016-му місто отримало понад 8 мільйонів гривень від забудовників. За ці кошти можна побудувати невеличкий дитячий садок. Один! А на школу чи лікарню цих пайових грошей вже не стане. У проекті розвитку міста на 2017 пайова участь майже втричі менша: 3,3 млн. грн. Їх забракне навіть на пів-садочка.

У департаменті освіти нам пообіцяли, що у 2017 році планують відкрити три дошкільні заклади у Вінниці.

– Тим більше я сподіваюся, що питання з чергою в цьому році буде вирішено, тому шо в експлуатацію мають ввійти три садочки на Покришкіна, на Максима Шимка і в районі Академічного на 30 груп, – каже Оксана Яценко, директор департаменту освіти ВМР.

Час летить швидко і все змінюється. Не так давно садочки були не потрібні і значну їх частину з часом просто продали, але сьогодні, коли демографічна ситуація покращується вони – необхідні. Сподіваємося, що у Вінниці з'явиться ще не один дошкільний заклад і Ваші діти будуть почувати себе в них вільно і комфортно. Розплачуючись за помилки попередників давайте подумаємо про майбутнє наших нащадків.

Кореспондент: Людмила Левченко

Відео Олександра Асадчого