Вінницькі волонтери громадської ініціативи «З миру – по нитці» потроху обладнують дитячий майданчик в Тульчинському дитячому будинку. Нещодавно вони відвідали малюків, привезли їм іграшки, фрукти, солодощі, засоби особистої гігієни. А також вже другу гойдалку, аби всім дітлахам було комфортно гратися на дитячому майданчику, повідомляє Vlasno.info.

– Вже майже чотири роки я займаюсь благодійністю, й більш за все люблю відвідувати малюків у Тульчинському дитячому будинку. Вони тут якісь особливі, такі щирі і добрі, що від них не хочеться їхати. Завжди обіймаються та цілують у щоки. Певно, це заслуга чудового колективу, які поіменно знають кожного з малюків й, замінивши їм маму і тата, в першу чергу вчать їх людяності та добра, – розповідає організатор акції й автор проекту «З миру – по нитці» Мирослава Слободянюк. – Намагаюсь відвідувати їх декілька разів на рік. Окрім іграшок й цукерок, разом із не байдужими людьми привозимо щось більш вагоме: одяг, велосипеди, надувні басейни. Також потроху намагаємось розширити їхній дитячий майданчик. Минулого року привезли їм карусель, цьогоріч – гойдалку. Я вірю в те, що спільними зусиллями ми зможемо забезпечити діткам-сиротам гідне дитинство.

Найбільше допоміг в організації поїздки бізнесмен із міста Хмельницького Олексій Крівов. Він купив гойдалку, канцтовари та оплатив виступ аніматорів. Сам чоловік не зміг поїхати, проте з радістю переглядає фотозвіти.

– Діти – це наше майбутнє, які заслуговують мати гідне дитинство. Дуже шкода, що існують сироти, яким не пощастило відчути родинне тепло та підтримку. Але я вірю, що кожен, хто долучається до таких поїздок та акцій, може подарувати цим діткам віру у завтрашній день, – говорить Олексій.

Люди, які вперше завітали до дитбудинку, навіть не могли стримувати своїх сліз.

– Давно хотіла долучитись до подібної акції, але якось не складалось. Цього разу вирішила, що маю поїхати обов'язково. Мене відразу вразило, на якому високому рівні знаходиться заклад, який тут гарний ремонт, як чудово працівники до діток ставляться. Нянечка обіймала малюка, наче свого рідного. Наприкінці нашого перебування я вже не могла стримувати сліз, мені стало так сумно від того, що я не могла забрати 2-річного хлопчика Сергійка з собою. Він так до мене пригорнувся, обійняв, і не пускав, що я думала про нього всю дорогу додому, – каже вінничанка Анна Мисак.

Море позитивних емоцій дітлахам подарували саме аніматори, які робили із мильних та повітряних кульок справжні дива.

Деякі вінничани намагаються їздити якомога частіше до Тульчина. Й вже навіть встигли по-справжньому полюбити й «прикипіти» душею до багатьох вихованців.

– Я дуже дякую організаторам за можливість допомогти цим діткам, за їхню небайдужість, за те, що вони мають бажання організовувати такі чудові та духовні поїздки. Я вже їжджу сюди не вперше, й кожного разу намагаюсь якомога більше часу провести у спілкуванні з дітками. Це була, як завжди, мегапозитивна поїздка, до якої я долучила свою 9-річну донечку Машу, вона давно мріяла поїхати зі мною. Ще звечора вона зібрала свої іграшки, якими не грається й поробила з них дуже цікаві подарунки. Й наче старша сестричка, роздавала їх малюкам у дитячому будинку, – ділиться емоціями вінничанка Наталія Добровольська.

Фото: Vlasno.info